РЕЄСТРАЦІЯ | СТАТТІ | ПРАЙСИ | АДРЕСИ | ЗВ’ЯЗОК




велосипеды Cannondale во Львове

Сторінки: (4) 1 [2] 3 4  ( Перейти до першого непрочитаного повідомлення ) Reply to this topicStart new topicStart Poll

> 400km 2016.07.2-3 "АСР" ВІДГУКИ/РЕЗУЛЬТАТИ
Spin Doctor
Дата 02 Липня 2016, 3:45
Quote Post


Постійний учасник
***

Звідки: невідомо
Повідомлень: 272



Результати http://lvivbicycle.club/results/400-2016/

Фото:
Старт, КП1, КП1-КП2 by -=Zen=-
КП2 by _BuR_

Це повідомлення відредагував Spin Doctor - 14 Липня 2016, 10:00
Email Poster
Top
PlusOdyn
Дата 04 Липня 2016, 13:10
Quote Post


Болотоплавець, посол товариства тверезості
****

Звідки: катаюся країною - Оббухів/Українка -> грьобаний Зугрес
Повідомлень: 2299


QUOTE (A.V @ нині, у 13:37)
отзыв девочки на шоссере:


https://www.strava.com/activities/627966355


user posted image

user posted image

Email Poster
Top
Dok62
Дата 04 Липня 2016, 13:41
Quote Post


Старий волоцюга
*****

Звідки: Дубно-Львів
Повідомлень: 3100


Ще кілька цитат тієж дівчинки з Одеси smile.gif

OLGINYA _ Спасибо. Да, жара была неимоверная как для Карпат. Никаких страшных дорог там нет. Есть короткие битые участки, все проезжаемые. Ну и горы, туманы и красота))) Особенно красиво на перевалах-крутишь и наслаждаешься.

OLGINYA _ Главное - не зазнаться а в следующем году улучшить результат. Там будет больше асфальта) Бревет рекомендую однозначно!

Olga Yashchuk Хорошо себя техника вела на хороших дорогах. Это не Одесса и такой *опы как у нас не заметила. Ну есть несколько разбитых участков. На Ужике начали делать дорогу. В Самбир стекло. Ехали там 36 по прямой. А вообще я замедлялась там где сложно, осторожничала и ехала там очень медленно. Особенно еще до рассвета с фарой (после падения боюсь ям). Укус таки получила - в темноте яму поймала. На подъемы после похода очень быстро выскакивали с легкими велами.
Email Poster
Top
Drum_p
Дата 04 Липня 2016, 15:08
Quote Post





Звідки: Одесса
Повідомлень: 5


Ладно, я тоже чуть-чуточку о плохом, а потом только о массе позитивных впечатлений, обещаю. Ибо не дает мне покоя этот бред...
Я не знаю есть ли эти двое тут на форуме, ( два мужика на МТБ кажется это 16 Veselovskyy Mykola и 17 Melnychuk Igor могу ошибаться, извините если что), если нет, то пожалуйста, те кто их знают передайте им это мое сообщение. Постараюсь без резких слов, хоть очень трудно это для меня.
Обращаюсь к этим двум красавцам:
Я очень уважаю людей с такими увлечениями в вашем возрасте, но если вам не хватает достоинства, принять, что девочка на шоссере уделывает вас как стоячих на всех участках (кроме разбитых спусков), то имейте хотя бы совесть не опускаться до лживой, маразматической клеветы на тему "одесити під’їхалі на перевал".
Что я могу предъявить по этому поводу, в качестве доказательства?
1. Наш трек на Strava где видно, что перевал мы преодолели на адекватной велосипедной скорости.
2. КПП на перевале, мы прошли практически одновременно с волонтерами которые ехали с КП1 на машине, там же (на перевале) из машины нас и сфотографировали, думаю они (волонтеры) это запросто подтвердят.
3. На подъеме на перевал перед минеральным источником Ужок из магазина нас видел один из наших участников , надеюсь он тоже подтвердит это.

Так что господа хорошие, коль уж вы публично доказывали мне, что на перевал мы подъехали, жду от вас и публичных извинений за вашу ложь, потому как "ми не бачили як ви нас обігнали" ни хрена не аргумент, я не знаю в какие вы там кусты отлучались, а за базар, как говорят, отвечать надо.

Очень жаль, что вы так не выписываетесь в теплую атмосферу львовских бреветов.
Email Poster
Top
-=Zen=-
Дата 04 Липня 2016, 16:35
Quote Post


Зацікавлений
**

Звідки: Львів
Повідомлень: 238


Веломарафон? 400-ка? Велосипедисти? Ні, не бачив...
В якийсь момент фотик сказав БАСТА і захотів в тіньочок smile.gif
І доведи тепер що їздив фоткати "Світанок на перевалі"...

user posted image

Вітаю всіх учасників з перемогою, Ви МЕГАЛЮДИ!
Маленький фотозвіт тут:

user posted image
Email PosterUsers Website
Top
Andrey
Дата 04 Липня 2016, 17:01
Quote Post


Nega(Ti)ve
***

Звідки: невідомо
Повідомлень: 691


QUOTE (Drum_p @ нині, у 15:08)
Ладно, я тоже чуть-чуточку о плохом, а потом только о массе позитивных впечатлений, обещаю. Ибо не дает мне покоя этот бред...

Ребята, вашу порядочность в нашем клубе никто не ставит под сомнение.
Более того мы (волонтеры кп1) первыми отреагировали на этот бред в фейсбуке.
Мы видели вас на вершине подъема на Ужокский перевал.
Не стоит тратить свои нервы на злобных людей. По ходу мероприятия с их стороны звучали и другие недовольства.
Не стоит омрачать себе праздник из-за неадекватности. Поверьте, это не стоит и крупицы внимания.
Кстати, из поста выше в фотоальбоме вы можете отследить хронологию по снимкам.

Це повідомлення відредагував Andrey - 04 Липня 2016, 17:13
Email Poster
Top
emus
Дата 04 Липня 2016, 17:45
Quote Post


Постійний учасник
***

Звідки: м. Львів
Повідомлень: 262


Враження про марафон 400 – 2016 року
В принципі не збирався про щось писати, але по великому рахунку чотирихсотка марафон який заслуговує вражень. Чому, це перший марафон в низці бреветів який долається на межі можливостей. До того ж наскільки я бачив статистику більше третини долали його в перший раз і не кожен з тих хто пройшов цю дистанцію в силу свого віку та інших невідомих мені причин наважаться описати свої враження об»єктивно, як позитивні так і, відверто кажучі, негативні, а вони думаю були майже у кожного. Вважаю, що враження мають силу тільки тоді якщо вони описані відверто без прикрас, саме те, що ти відчував під час поїздки, інше не має значення. І так починаємо.
Без перебільшення скажу, марафон чекав, готовився до нього, намагався пройти з кращим результатом ніж в попередні роки. День перед стартом, невеликий мандраж, щоб нічого не забути, взяти технічні засоби для можливих поломок, но головне це раціон їжи. Без правільного раціну харчування приречений до невдачі. Раніше я пиділяв увагу горіхам і сухофруктам, безумовно це важливо, але як я зрозумів не першочергове їдження. Головне перед поїздкою підготувавати свій організм до тривалого виснажливого навантаження. Про це окрема розповідь. Таким чином всі приготуваняя закінчені і ти б»єшь копитом ну коли, коли вже нарешті все почнеться, я вже готовий.
І осьо нарешті, старт, як завжди Док розповідає про техніку безпеки, маршрут, тощо. Три зелених свістка і всі ломанули, спочатку їдемо щільно, але через деякий час стрій починає ломатись і ділитсь на лідерів, середняків і всіх решта. Так, так де ж я в який групі, здається у середняків, бачу А.В у нього блимає червоний ліхтар, думаю як це добре тепер я можу на нього орієнтуватись (я маю на увазі ліхтар). Прилаштувався, їду за ним, враховуючи, що наш тренер творча особа, під час поїздки його може дещо не влаштовувати або нервувати і до цього треба бути готовим. І ось через деякий час чую його вопль, хто там за мною влупив ліхтар на всю силу, приглушіть. А в мене, треба зауважити, файний ліхтар, навіть в півсили лупить, як прожектор. Якщо я їду ззаду, переднім свої можна повиключати. Ну як мені йому пояснити, що він працює і так в півсили, а ні як. Через деякий час бачу він заспокоївся, або змирився і далі ми їхали мовчки. При під»їзді до перших перевалів середняки починають розосереджуватись на середняків-лідерів і середняків-аутсайдерів, повільно але впевнено я залишаюсь у другій групі. Якщо я раніше на перевалах зустрічав день білий, то тепер мені вдалося зустріти світанок разом їз Доком та їншими лідерами середняків, правда не довго, але що поробиш, одне слово – лідери. На Торуні, Олександра Казаніна пригостила мене гарячим чаєм та вафельками, чай я випив їз задоволенням, а «Артеком» поділився із симпатичним песиком який чергував біля наших волонтерів в очікуванні чогось істивного. Ось підкрипився, треба рухатись вперед, бо мене чекають великі звершення. Далі відбувається стабілізація руху марафонців, хтось когось обганяє, хтось відстає і займає своє місце в ієрархії. чи в єпархії, не знаю. Ми компануємось з Марьяном (Ксьондзем) і далі рухаємось разом, обговорюємо ті чи інші події дня, як ми удачно встигаємо до КП і якщо повезе то годинки до 18 приїдемо на 2 КП. Все так, але десь там глибоко в душі я відчував, що не все буде так райдужно або веселково, дійсні випробування почнуться коли настане південь. Ось так за приємною розмовою ми наблизились до першого КП. Буквально за кілометр до КП нас обганяє пара рандоннерів у полосатих купа… нє, нє у білоруській формі. Я їм кричу, - «Стійте, Стійте», правда, вони чомусь проігнорували моє прохання, чи вимогу і рушили далі. Але ми з Марьяном, як настоящі українці, обігнали їх за десять метрів до КП і отримали свою кашу раніше, це їм була наша відповідь, же би знали як з нами змагатись. На КП привели себе в порядок, переодягнулись і о 11-30 рушили на зустріч пригодам та приємним враженням. Ну, що сказати, очікування дійсно мене не обдурили, під час прийому сонячних ван я відчув, щось не те. Кудись стали зникати сили, райдужний настрій і взагалі бажання їхати. Відчуваючи, що я став впадати у стан автопілота, проте зауважив як Марьян їде і маше руками немов би крилами, бачу, що його обліпили мухи, або як їх у нас називають «Бомки». Літають роєм біля нього, з його швидкістю, сідають переважно на стегна і ягодиці, напевно знають де краще, і не зважаючи на супротив Ксьондза, все намагаються відкласти в нього яйця, ніби розуміючи, що більше в них такої можливості не буде. Слухай, питає мене Ксьондз, - А біля тебе вони тоже літають. Ні,- кажу. А, це тому, що я солодкого поїв,- припустив, Марьян. А при чому тут солодке, - питаю. Як при чому, це з бджоли, - каже він. Які на хрен бджоли, це бомки. А чому вони біля тебе не літають, - питає мене. Хотів я йому пояснити чому, але в останній момент стримався.
Біле, розпечене, сонце стояло над нами, піт заливав очі, датчик напульсника сповз на пупок і вперто відмовлявся відбивати рітм, їхати ставало все важче, частіше стали приходити думки, - А на хрена мені це потрібно, і відповіді не знаходив. Марьян все частіше озирався і дивився, чи я від нього не відстав. Нарешті я не витримав і кажу йому, - Слухай, друже, - Ти мене не чекай, а їдь собі, бо я відчуваю, що я не їздок, напевно тепловий удар підхопив. Ксьондз не примусив себе довго умовляти, порадив мені пополоскати ноги в річці і поїхав. Сів я в придоржній альтанці, глянув сумно на свої ноги і подумав, - А може і справді пополоскати. До річки спускатись не став, зняв тапки, полив ступні з фляги, стало дійсно легше. У філософському настрої став дивиться на пальці своїх втомлених але все ще красивих ніг. Хвилин через 10 бачу проїхала пара з Одеси, потім ще один страждалець, ну думаю напевно і мені треба рушати. Сів і без будь якого ентузіазму почапав вперед.
Йшла третя година спекотного дня. Нічого не допомагало обливання, умивання, зупиняння, віддихання. Як на диво в закарпатських селах, що перед Ужком ніхто мені у воді не відмовляв, як це було у попередні роки, був приємно здивований. І ось нарешті Ужок, зупиняюсь біля добре мені знайомої кнайпи і відразу згадав минулорічний марафон, - «Перед самим Ужком встречаю собрата по мазохизму в местной кафешке(фамилию которого не помню), сидит пиво пьёт, доползаю до него и себе тоже взял бокальчик, всё равно приехал - уже можно, выпил, что стакан воды, всё ушло як в суху землю, ни хрена не почувствовал. А йон мне и говорит, - Всё отъездился, схожу, не могу больше, пристрелите меня. О, думаю, так я тоже схожу, и ему говорю, - Ну что-ты соберись надо ехать, едем со мной я тебе помогу, а он мне, -Не не могу", а я ему, - Не раскисай, соберись, а он мне,- Все я решил, схожу, а я ему,- Да мне самому хреново, а еду, а он мне, -Не уговаривай, а я ему...., а он мне ... В таком ключе наш диалог продолжался минут 15, в общем уговорить мне его не удалось, зато удалось себя. На пике моих уговоров к нам подъезжает еще один страдалец, как потом я выяснил Саша из Николаева(t-80), - А ты тоже сходишь, али как,- спрашиваю у него, - Не, вяло отвечает он, еду, - Так давай вместе, а он мне, -Так я не ездок, а я ему, - Так я тоже, на том и порешили. Оставили парнишку(фамилию которого не помню) допивать пиво и тихо почапали в гору на Ужок. Вот думаю, какое счастье, живу я во Львове могу без проблем проходить бреветы, а ребята к нам со всей Украины едут. На этой ноте спрашиваю у него, -А тебя мил человек, к нам- то как занесло. Да вот прошел я(то есть он), в этом году в Одессе все бреветы, а его тренер, ну это как наш А.В., ему говорит,- Всё это чухня, ты родной, если не пройдешь Львовскую четырёхсотку, никогда полноценным "супером" не станешь". Смотрю я на него, а он еле дышит, зато мотивации на десятерых хватит, да думаю, этот доходяга не сойдет, к финишу на бровях доползёт, гвозди бы делать из этих людей не было б крепче в мире гвоздей.»
Тільки в цей раз я був на самоті, умовляти будь-кого іхати далі не прийшлось, себе не хотілось, замовив келих холодного українського пива, як і в минулий раз воно пішло, як в суху землю. Крім приємних спогадів нічого не відчув. Посидів хвилин 10-15, бачу ніхто не підїжджає і потихеньку рушив до гору, Під час під»ому раза два зупинявся, відпочивав, щоб не стояти на місці проходив метрів 30-40. В момент такої релаксації мене обігнав Сергій Ройко з Рівного, спитав чи все гарад і далі поїхав. І ось нарешті вершина перевалу Ужок, скільки їжджу ніяк не можу второпати, чому коли ти піднявся на Ужок ти не спускаєшся а знову піднімаєшся. Перевал порадував своєю стабільністю, говна є говна. Не пам»ятаю хто саме, але хтось з великих сказав, - «Забудьте про великий и ужасный Ужок его больше нет» Мені, здається, що відомсті про смерть Ужка виявились дещо перебільшеними, тамошнього розковбасу, думаю, ще надовго вистачить. Як кажуть мудрі люди страшний не сам Ужок, а те, що йде після нього. Нарешті ти долаєш ці горби, холми чи як ще назвати цей мазохізм. А далі вже практично коли до другого КП залишаються лічені кілометри на мій погляд починається саме витончене фізичне і психологічнеі знущання над організмом. Їдеш і думаеш це ж яким треба бути садістом, щоб після Ужка який ти нарешті подолав, додати ще один перевал, а після нього горби як пральна дошка. І от ти нарешті бачиш знак «Розлуч», але не вірь очам своїм до самого села ще шпіляти кілометрів з п»ять, і от ти біля КП, а там написано шпіляй далі ще півтора кілометра і ти думаєш, - Какое гнусное коварство полуживого забавлять.
Я на КП, мене зустрічає Юра з фотоапаратом, сил посміхнутись не має, ледве добридаю до стола, сідаю і думаю. не вже приїхав. Через де який час приходить усвідомлення так цеж мені ще 115 кілометрів шпіляти. Ні, ні тільки не це, я не доїду, - Паша я схожу. Паша, - Ми тебе не возьмемо. Чому, - А.В сказав никому не сходити. В сраку, все сраку. Сижу, відпочиваю, через деякий приїжджає Максим (Шаман), спокійний, зосереджений, не зрозуміло, чи то йому важко, чи то уже все по…уй. В любому випадку видно, що людина перебуває в нірвані, фото з ногами це підтверджує. Сам би я на той час вже міг би і поїхати, натомість чекаю попутників, бо розумію, що в ночі не доїду. В 21-30 разом їз Дмитром, Олексієм та Андрієм з Києва рушаємо в останню путь до фініша.
Нарешті фініш, останні кілометри як завжди важкі, хочу подякувати своїм попутникам за підтримку, якщо би я на той момент знав би на чому я їду, то не доїхав би, точно. Особлива подяка Арчибальдусу. А все-таки щоб там деякі не казали, чотирехсотка гарна дистанція і заслуговує на повагу. У мене все. До зустрічі.
Email Poster
Top
Spin Doctor
Дата 04 Липня 2016, 21:38
Quote Post


Постійний учасник
***

Звідки: невідомо
Повідомлень: 272


Чий забутий на фініші плеєр з навушниками, наколінники giordana?
Email Poster
Top
miker
Дата 04 Липня 2016, 22:18
Quote Post


Початківець
*

Звідки: Киев
Повідомлень: 84


QUOTE (Spin Doctor @ нині, у 21:38)
Чий забутий на фініші плеєр з навушниками, наколінники giordana?

Наколенники - Артема Непоседова
Email PosterUsers Website
Top
Spin Doctor
Дата 04 Липня 2016, 22:56
Quote Post


Постійний учасник
***

Звідки: невідомо
Повідомлень: 272


Плеєр мабуть теж його, бо лежало разом?
Email Poster
Top
MShaman
Дата 05 Липня 2016, 0:06
Quote Post


Доктор
***

Звідки: Львів
Повідомлень: 672


QUOTE (-=Zen=- @ вчора, у 11:28)


Яка перевага їхати шосером ніж МТБ?

2/3 хардтейлів в другий половині списку результатів, і це не тому, що їхні власники мають тоньші ноги ohmy.gif
Email Poster
Top
miker
Дата 05 Липня 2016, 8:41
Quote Post


Початківець
*

Звідки: Киев
Повідомлень: 84


QUOTE (MShaman @ нині, у 00:06)
2/3 хардтейлів в другий половині списку результатів, і це не тому, що їхні власники мають тоньші ноги ohmy.gif

но между прочим первые два приехавших — шоссер и хардтейл smile.gif
Email PosterUsers Website
Top
segar29
Дата 05 Липня 2016, 8:55
Quote Post


Постійний учасник
***

Звідки: невідомо
Повідомлень: 282


При тому що шоссер знов був на 20х700С, і нехай ще хто скаже що погані дороги laugh.gif
Top
MShaman
Дата 05 Липня 2016, 10:09
Quote Post


Доктор
***

Звідки: Львів
Повідомлень: 672


QUOTE (miker @ нині, у 06:41)
но между прочим первые два приехавших — шоссер и хардтейл smile.gif

У Лапки хардтейл? Не смешите мои кучери biggrin.gif У Лапки пепелац на ригиде laugh.gif Просто такой опции нет в виборе при регистрации.

Це повідомлення відредагував MShaman - 05 Липня 2016, 10:10
Email Poster
Top
Dok62
Дата 05 Липня 2016, 10:36
Quote Post


Старий волоцюга
*****

Звідки: Дубно-Львів
Повідомлень: 3100


Все відносно в цьому світі, друже Емус, все відносно. Коли ми з Коно бадьоренько smile.gif так заїзджали на КП2, Сегар і Лапка так само бадьоренько заїзджали на фініш prankster2.gif
Email Poster
Top
Kono
Дата 05 Липня 2016, 11:11
Quote Post


Зацікавлений
**

Звідки: Lviv
Повідомлень: 123


Де можна забрати рюкзак з КП2 ?
Email Poster
Top
0 Користувачів читають цю тему (0 Гостей і 0 Анонімних Користувачів)
0 Учасників:

Topic Options Сторінки: (4) 1 [2] 3 4  Reply to this topicStart new topicStart Poll