Роздрук теми
Натисніть сюди для перегляду теми в оригінальному форматі
Львівський велофорум > Веломарафони на 200, 300, 400, 600, 1200+ км > 600км 2015 ВІДГУКИ


Автор: Andrey 25 Липня 2015, 14:50
We're ready

user posted image

user posted image

Автор: ЧД_ 26 Липня 2015, 12:41
Нюх, то трызуб. чи виделка для рыбы? laugh.gif

П.С. шо там друзяка Ксендз? prankster2.gif

Автор: E-one 26 Липня 2015, 12:59
Бойовий настрой "Вишневих супутників" "на ліцо" laugh.gif

user posted image
https://plus.google.com/u/0/photos/111148321695720651706/albums/6175724760969052849

Якщо коротко, то склалось відчуття дежа-вю.
День перший. Закат на пєрєвалє: возвращєниє Ужка.
День другий. Хижа історія2: Мокротемний гаплик.

Автор: ЧД_ 26 Липня 2015, 13:20
facepalm.png бидный Эмус. laugh.gif

Автор: Dok62 26 Липня 2015, 17:28
Попри зламане сідло(лопнула і відлетіла права рельса), скажену спеку(42градуса!) і грозові дощі в Карпатах бревет ПОДОЛАНО! smile.gif

Автор: Ksiondz 26 Липня 2015, 21:21
Ну що, всі доїхали? Шкода не зміг поїхати, але душею був з вами.

Автор: ЧД_ 26 Липня 2015, 21:53
Ксендз, ну якорный карась. Мав пЫво, ихав вчора мимо твоей будовы, але думав шо ты на бревете. prankster2.gif

П.С. Осталось тоди вболюваты за Емуса, можлыво и в этот раз комусь бильш хижо, чим ему. laugh.gif

Автор: Ksiondz 27 Липня 2015, 8:32
Друже ЧД, ти другий раз дзвони, а то я такий, що можу бути всюдиsmile.gif

Так що там з відгуками? І що таке з Емусом?

Автор: kiep 27 Липня 2015, 8:42
QUOTE (Ksiondz @ нині, у 06:32)
І що таке з Емусом?

Емус з Алексом досвідчені рандонери приїхали за 10хв до кінця.

Автор: ЧД_ 27 Липня 2015, 8:59
QUOTE
Емус з Алексом досвідчені рандонери приїхали за 10хв до кінця.

Ну слава Аллаху, а то ЧД боявся шо профессора знов спиткае кукурудза. laugh.gif

Автор: Dok62 27 Липня 2015, 10:01
Хто з доїзджаючих бачив цього усміхненого юнака, прошу відписатися на форумі.
На даний час з ним немає зв'язку. Мо спить?
user posted image

Автор: kiep 27 Липня 2015, 10:40
QUOTE (Dok62 @ нині, у 08:01)
Хто з доїзджаючих бачив цього усміхненого юнака

він вночі в Колочаві пішов пішки до тебе в готель

Автор: alex4alex 27 Липня 2015, 11:18
QUOTE (kiep @ нині, у 09:42)
Емус з Алексом досвідчені рандонери приїхали за 10хв до кінця.

Ну не за 10, а за 25, время было tongue.gif

Автор: miker 27 Липня 2015, 11:31
Суперский марафон, но ехалось капитально тяжко - невосстановился видимо, плюс жарковато да и прочих отмазок тьма smile.gif На КП под суровым взглядом АВ уже вдохновился доехать до финиша, благо сил скорее всего хватило бы. Но дождь добил, мораль упала, эвакуировались вчетвером.
Но совершенно не печально - 400 км прекраснейшей прогулки по удивительно красивым местам в хорошей компании это кайф. Молодцы те кто доехал, мое почнетение smile.gif Всем огромное спасибо.

Зы. С седлами вообще беда прям, тоже лопнула рельса. Оперативно купили вменяемую бу-шку за 100 грн под цвет велосипеда smile.gif
Зыы. В след году обязательно поеду на этот бревет.

Автор: Cheburek 27 Липня 2015, 12:02
Під шумок спитаю:
підкажіть будь ласка якийсь заклад для похавати в районі Тячева-Солотвино. Хочу на днях поïхати в ті місця.

Автор: A.V 27 Липня 2015, 12:03
QUOTE (miker @ нині, у 12:31)
Зыы. В след году обязательно поеду на этот бревет.

трассу Львов-Рахов-Ужгород начали делать уже.
Колочаву грозятся закатать в асфальт осенью.

хардкорный марафон в следующем году превратится в турпоход по живописным местам для офисных пузанов.

страданий и боли не будет.

Автор: ЧД_ 27 Липня 2015, 12:39
QUOTE
хардкорный марафон в следующем году превратится в турпоход по живописным местам для офисных пузанов.


Шо и ЧД можно с подффесом? laugh.gif

Автор: sanjasany 27 Липня 2015, 13:37
Хотів поцікавитись чи можливо при бажанні перездати цей бревет?
Чи це має бути обовязково цей же маршрут, чи можна будь-який маршрут просто щоб була така ж відстань? Будь дуже вдячний за відповідь.

Автор: Lanz 27 Липня 2015, 13:39
Перездачі тільки по талонам mosking.gif

Автор: A.V 27 Липня 2015, 14:35
QUOTE (sanjasany @ нині, у 14:37)
Хотів поцікавитись чи можливо при бажанні перездати цей бревет?
Чи це має бути обовязково цей же маршрут, чи можна будь-який маршрут просто щоб була така ж відстань? Будь дуже вдячний за відповідь.

на жаль, ні

Автор: Ksiondz 27 Липня 2015, 14:41
Щось таку інтригу тримаєте. Давайте відгуки в розгорнутому виді. Що там з Емусом і Алексом, хто їх обіжав? Жара, вітер, дощ?

Автор: emus 27 Липня 2015, 14:46
QUOTE (Ksiondz @ нині, у 12:41)
Щось таку інтригу тримаєте. Давайте відгуки в розгорнутому виді. Що там з Емусом і Алексом, хто їх обіжав? Жара, вітер, дощ?

Я щось не зрозумів, ми, що самі популярні? І доречі, нас ніхто не обіжав.

Автор: A.V 27 Липня 2015, 14:53
https://docs.google.com/spreadsheets/d/1xziOBlDQIlya2krPm1kDmCv7uguLRJM6BjUAmyVGxao/edit?usp=sharing

FOTO:

https://plus.google.com/u/0/photos/111148321695720651706/albums/6175724760969052849
https://www.facebook.com/andrey.kuzminskiy.7/media_set?set=a.798150066966261.1073741836.100003138249511&type=3&pnref=story
https://www.facebook.com/vova.hanas.7/media_set?set=a.858810177560259.1073741853.100002938543037&type=3

Автор: Dok62 27 Липня 2015, 15:19
НІШТО НА СВЄТЄ НЄ МОЖЕТ
НАС ВИШИБІТЬ ІЗ СЕДЛА
ТАКАЯ УЖ ПОГОВОРКА
У ДЯДІ ДОКА БыЛА!

Третьому КП присвячується
user posted image
Що я виніс з цього бревету? Так це те, що завжди потрібно прислухатися до порад розумних людей! Коли у Рахові, на 250км, у мене лопнула і відлетіла праве рельса сідла, AV сказав- "Ето сход! Сході пока нє поздно, как раз евакуація удобная, сядєш на Раховозку і дома", а я, впертий, не послухав і ще 350 км карячився, натираючи собі здоровенний мозоль на лівій ягодиці і їдучи стоячи велику частину дистанції.
Та про все по порядку prankster2.gif
Стартували, як завжди, з запізненням і ці пів години якраз і не вистачило щоб подолати "Меришорський кошмар" засвітло velo.gif Темп відразу був зашвидкий для мене. Десь у Нових Стрілищах Лапка, Сегар,Іван, Спін Доктор??? blink.gif і дАрк рванули вперед і я вирішив повернутися в пелетон smile.gif Аж раптом Сера, Рей додали і тут і роблю перше помилку(про другу я писав на початку), чіпляюсь за них. dntknw.gif Темп явно зависокий, по дорозі пролітаємо дАрка, який пробився, добираємо Спін Доктора, який відвалився від лідерів - летимо, середня перевалює за 28 км\год, це явно зашвидко, як для 600ки. В І-Ф відмічаємось на 1КП коли повз нас пролітає група AV- нічьо сєбє shok.gif Обганяємо їх на виїзді з І-Ф, а потім зустрічаємось на плановому сніданку у Надвірній, укатав AV попутників так що вони навіть не дьоргнулись коло ми зібрались відїзджати rolleyes.gif AV приєднався до нашої групи, натомість загубився Сера biggrin.gif Знову четверо, спека наростає, Спін Доктор напів живий чи напів мертвий mosking.gif У Рахові обідаємо у шикарному ресторані з кондишином і холодною колою-блажество. Далі історія з сідлом і тут би мені зійти і потім вислуховувати співчуття, мовляв техніка підвела! Так НІ! Десь між Раховом і Буштино загубився Спін Доктор, але знайшовся Сєра. Спека вимотувала залишки сил. Не допомагали ні частий водопій, ні обливання водою з джерел. Мій звіздєц наступив після 3КП коли я тупо всівся на лавку в якомусь з сіл і сказав собі, що вже нікуди не їду! Сердобольна бабуся винесла холодної води і за декілька хвилин я ожив і повільно почвалав долі, сам.
В цей кризовий момент мене і добрав дАрк. Разом веселіше. Ще через кілька км ми застали Сєру і AV релаксуючими над кавою. Знову четверо і навіть Теребле-Ріцький расколбас ми пройшли засвітло. В Меришорських єбєнях загубився AV, а ми з дАрком кинули свої кості в Колочаві, далі їхати не було ні моральних ні фізичних сил. Відпочинок з 22 до 03 і вперед на штурм перевалів. Міжгірський навіть не помітили. На спальному КП приємно було побачити Саларіс. Кава, борщ(борщу на цьому бреветі я наївся аж ну)і далі в дорогу. На Гукливому нас накрила злива з блискавками і громовицьми, не зупиняємось. Екстримальний спуск по мокрій дорозі в Воловець, підйом на Менчіл. І нарешті СЕРЕДНЬО-ВЕРЕЦЬКИЙ моросить дощ, холодно, але і його беремо без проблем. На спуску Док ледь не пробив собою переднє скло зустрічної машини shok.gif Климець і шалений спуск в Тухольку. Ось і траса Київ-Чоп, майже дома. Несемось вниз в "ОК", пообідати.По ходу вирішуємо, що я буду докочуватись на фініш, а дАрк спробує встигнути на електричку-встиг. На виході зустрічаємо двох Романів - Рея і ShBr2kа. Відпускаю Сашка і кочусь до Стрія. Там мен і догнали Ромни і як у ліфті, довезли на фініш, за що ім велика дяка. Сидів за хлопцями, а вони удвох боролися з зустрічним вітром по черзі виходячи на зміни. ФІНІШ!!!

Автор: ЧД_ 27 Липня 2015, 15:28
Друже emus Вы с профессором сами розумни. Мы бы с друзяком Ксендзем в субботу могли за Вас початы хвылюватысь, але ЧД не знав шо та пАдлюка не поихала 600 и хвылювався в гордом одиночестве. але багато. laugh.gif

Автор: alex4alex 27 Липня 2015, 16:10
QUOTE (Ksiondz @ нині, у 15:41)
Що там з Емусом і Алексом, хто їх обіжав? Жара, вітер, дощ?

Як сказав друже Емус, нас не обіжали, а до*балися. Вірніше намагалися, але зважаючи на стан велотехніки тих, хто переслідував, а також рівень сп"яніння, нас так просто не візьмеш, навіть після 300+ км laugh.gif

Автор: ЧД_ 27 Липня 2015, 16:38
Не вже профессор день ВДВ десь ученил. laugh.gif

Автор: alex4alex 27 Липня 2015, 18:45
QUOTE (ЧД_ @ нині, у 17:38)
Не вже профессор день ВДВ десь ученил. laugh.gif

Нед, мы избежали кровопролития smile.gif

З.Ы. не десь, а возле танка. Символично smile.gif В следующий раз требую ставить отметку на треке "осторожно, гопники!". Их водичкой как сцобак уже не разгонишь.

user posted image

Автор: erednimras 27 Липня 2015, 18:48
QUOTE (Dok62 @ нині, у 08:01)
Хто з доїзджаючих бачив цього усміхненого юнака, прошу відписатися на форумі.
На даний час з ним немає зв'язку. Мо спить?
user posted image

Це Василь з Дубно. Ми разом їхали від Ясіня аж до "Меришорського кошмару". Там він відстав , але казали що пішов Колочаві в готель спати бо була вже друга ночі

Автор: alex4alex 27 Липня 2015, 20:13
QUOTE (erednimras @ нині, у 19:48)
Це Василь з Дубно. Ми разом їхали від Ясіня аж до "Меришорського кошмару". Там він відстав , але казали що пішов Колочаві в готель спати бо була вже друга ночі

Док знає, хто це і саме тому ним цікавився.

П.С. МерЕшор.

Автор: emus 27 Липня 2015, 21:34
QUOTE (alex4alex @ нині, у 16:45)



user posted image

Алексей, когда ты их успел сфотографировать?

Автор: Volodymyr_Semko 27 Липня 2015, 22:40
QUOTE (Dok62 @ нині, у 13:19)
укатав AV попутників так що вони навіть не дьоргнулись

A.V. справді молодець і відпрацював більше всіх. Але про "укатав" то Ви вже трохи дофантазували))

До Надвірної я "укатав" свої коліна, які ще від травми після 400-ки не відійшли, а Андрій взагалі їхав з "синім" пальцем на нозі. Тому, ми вирішили котитися з мінімальними втратами для організму. Так два інваліди і покотилися далі) До речі Андрій таки проїхав 600-ку, справжній герой good.gif

Автор: Vushenka 27 Липня 2015, 23:01
Дякую за можливість взяти участь у цьому марафоні. Довгих 600 км сповнених різними емоціями. Була рада побачити усіх марафонців, сильніших з сильніших. До зустрічі в наступному році. І поміняйте мені нарешті мій нік на Vyshehka wink.gif
Мій звіт http://velo-stalker.if.ua/forum/viewtopic.php?f=30&t=2031&p=39953#p39953

Автор: ujh 27 Липня 2015, 23:36
Извините, немного не в тему. Но не могу удержать слова восхищения!
Ребята, всё кто прошёл– проехал– протерпел этот ад Вы Роботы!! Вы Крейзи!!)
Ирочка, ты Умничка, ты Супер, ты перепрыгнула всех!!! очень за тебя болела и волновалось. Ты Силище!!)) Ты справилась!!! Очень рада за тебя!! Мои слова поздравления и восторга!!

Автор: Spin Doctor 27 Липня 2015, 23:44
Хороша погода, душевна покатушка - слова, явно не про 600. (принаймні для мене biggrin.gif )
Хороший старт, хороший темп до Франківська. З лідерами вирішив не їхати практично одразу, але то вони тікали, то я їх добирав. В якийсь момент трохи збавив. Недовго я сумував laugh.gif , наздогнали Док, Рей і Сєра. Так і доїхали вчотирьох до Надвірної. Перекусили, поїхали.
Спека зростала, їхати ставало все важче. Води мені катастрофічно було мало. АВ з доком мене непогано так укатали по цій спеці.
QUOTE (Dok62 @ нині, у 16:19)
Спін Доктор напів живий чи напів мертвий mosking.gif
Док, напівнедоперегрітий laugh.gif
QUOTE (Dok62 @ нині, у 16:19)
У Рахові обідаємо у шикарному ресторані з кондишином і холодною колою-блажество.
Док з АВ мене звідти виганяли rolleyes.gif
Деякий час я ще тримався з ними, проте спочатку прокол (і то не прокол а бракована камера), поміняв камеру, покотив далі один. В сусідньому селі мене чекали, але я непомітив і непочув криків (мабуть далися в знаки перші ознаки перегріву), пробачте, проїхав. Наздогнали майже одразу. Але темп групи тримати я вже не міг. В очах потроху все ставало розмитим, їсти нічого не хотів та й не міг, так само як і пити - підтошнювало - схопив тепловий удар, заголодав. Як висновок - нікуди їхати вже неміг. До танка докотив в режимі зомбі. Там розлігся. З'явився Дарк, поспівчував і покотився далі. Я трохи охолов, перекусив через силу та й теж покотився до найближчої річки, куди плюхнувся чуть не з велосипедом.
Далі був одинокий підйом перед спальним КП, який я то їхав, то пішки йшов. Сил небуло. Нічого вже нерозумів, режим зомбі змінився на режим "слівнепідібрати". Спуск, КП, їжа, душ - рай. Тільки доторкнувся до подушки щокою - одразу заснув.
Близько 5:30 чути команду АВ "встаєм, поїхали, чи ви не їдете?". Покотили, я, АВ і Сєра.
Після 34°C температура в 15 здавалася просто чудовою. Але. Не встигли від'їхати від міжгір'я, як нас застала гроза. Пощастило, що проїжджали повз село і одразу була зупинка, на якій заховалися. Позасинали. Дощ довго не вщухав. Я почав думати про сходження. В дощ 150км крутити незотілося ніяк. Померзли. Поки відлежувалися, повз нас проїхала група хлопців в компанії Irochkaily і Алекс з Емусом. АВ жалівся про бахіли, залишені на КП, але от має людина хорошу вдачу - волонтери з речима саме в цей час проїжджали. Злива стихла, вирішили їхати. АВ повеселішав після новин, що в Воловці дощ вщух. Зігрілися, після перевалу вже біли сухі.
На Середньо-Верецькому перевалі вирішив крутити своїм темпом вгору (за що на фініші заслужено отримав на горіхи від АВ - "куди рвонув" - вирішив їхати так як звик, благо, температура повітря дозволяла). Тим більше, був на 200% впевнений, що до Кафе в Сколе недоїду незаголодавши. Зупинився біля Тухольки в кафе. Поїв та й поїхав. Поки їв - група обігнала мене. В Сколе я їх обігнав. Жаль що не побачив, було б веселіше їхати.
Стрий, знову зупинка поїсти.
Малявка, зупинився на заправці випити каву. Виїжджаю і бачу вже попереду групу на чолі з Irochkaily - був приємно здивований. Їхали повільно, але впевнено!
Два пійоми - і фініш.
Висновки, які зробив для себе - в спеку зупинятися якомога частіше і охолоджувати себе всіма можливими способами - інакше дуже швидко буде wacko2.gif, триматися групи, рівній по силах (нажаль я далеко недотягую до рівня АВ, Дока і ко., і тому зупинявся рідше ніж потрібно було, результат - тепловий удар і зомбі режим).

Автор: A.V 28 Липня 2015, 8:15
до 15:00 определяйтесь нужна медаль 600km или нет.

Автор: Dok62 28 Липня 2015, 8:34
https://www.facebook.com/ljannadarkl/posts/899957096741433?notif_t=like_tagged

Автор: Dok62 28 Липня 2015, 8:49
Ось цитата яка у повній мірі розкриває емоційний стан марафонця після фінішу
Ці слова належать Іринці з І-Ф. Вітаю її з такою непростою перемогою!


Цей марафон не був легкий, але думаю він вдався, ми все розпланували, харчувались добре, не зупинялись по дурницях, дослухались майже до всіх порад, і це дало змогу фінішувати. Треба бути трохи накатаним та мати велике бажання доїхати до фінішу, бути морально стійким і взагалі готовим то труднощів. Це той марафон, проїхавши який ТРЕБА гордитись, і я цього не буду приховувати. Щаслива як ніколи.
Цей марафон, ось так, якось неочікуючи та несподівано привів мене до нагороди Супер Рандонера серед жінок, я про це не мріяла цього року, але життя дало мені шанс, і я ним скористалась. Це звання я гордно носитиму, і усім буду казати що НЕМОЖЛИВЕ є МОЖЛИВИМ good.gif

Автор: Spin Doctor 28 Липня 2015, 11:34
QUOTE (A.V @ нині, у 09:15)
до 15:00 определяйтесь нужна медаль или нет.

Якщо SR - потрібна, якщо інші - вже оплатив.

Автор: Sera 28 Липня 2015, 14:04
Не ешьте пельмени на финише, я конкретно отравился, сутки отходил...
Интересно как Магнус?

Автор: Spin Doctor 28 Липня 2015, 14:07
Схоже, що це через сметану, пельмені я теж їв - все норм.

Автор: ЧД_ 28 Липня 2015, 14:33
QUOTE
Не ешьте пельмени на финише,

Без водки? laugh.gif

Автор: alex4alex 28 Липня 2015, 14:58
Не ел пельмени на финише и всё нормально smile.gif

Автор: valver 28 Липня 2015, 16:01
Після успішного подолання Рівненської 300-ки я думав заспокоїтися до наступного року, але прочитані звіти про 400-ку «Світанок на перевалі» настільки мене завели, що питання, їхати чи не їхати веломарафон 600 км «Центр Європи», знялось саме собою.

Отже.

З Рівне поїхали ми вдвох з Олесем. Інших охочих не виявилось. Львів – прогулянка по місту, відпочинок. В 2 години ночі – підйом і збір на Монументі Слави, відправка в Бібрку. О 3-50 – старт.
Настрій бадьорий, всі тримаються однією групою, яка згодом все ж таки розбивається.
На світанку праворуч побачив дуже яскравий метеор.
Перший неприємний сюрприз - виявляється, не працює передня перекидка на малу зірочку. Думав поремонтувати згодом, але …
Їхали вдвох з Олесем, я задавав темп, дорога давалась дуже легко, навіть доводилося себе стримувати. Пролетіли Рогатин, Бурштин, Галич.
В Івано-Франківську зареєструвались, перепочили хвилин 15, взяли до своєї компанії земляка – Василя з Дубно, і понеслися в напрямку гір.
Я знову вийшов вперед задавати темп, трохи відірвався, але поки зупинявся для переодягання, мене обігнали мої компаньйони. Вони мене не бачили, а я подумав – ну і добре, у них буде стимул мене наздогнати, а я буду доганяти їх.

Після Надвірної вперше виникла необхідність переключитись на малу передню зірку, став собі спокійно, почав регулювати, але чомусь нічого не виходило, провозився хвилин 20, і зрозумів, що маю дійсно велику проблему – в Карпатах на 2-1 далеко не заїдеш. Згодом зробив ще одну спробу налагодити, але також безрезультатно. Досі не розумію, в чому була справа, ніби то все робив, як книжка пише, і як робив до цього десятки разів. Настрій трохи погіршився. Якраз повз мене проїжджала Вишенька з ескортом, я долучився до їх кортежу, але через деякий час відчув, що виникла нагальна потреба добряче освіжитись, почало припікати не на жарт. Зупинився біля криниці, і зайнявся водними процедурами, які повернули мене в русло марафону.
На виїзді з Яремче наздогнав Олеся та Василя, чим їх дуже здивував, вони ж то думали, що я десь далеко попереду. Так і поїхали далі втрьох до Яблуницького перевалу, перед яким Олесь пробив колесо. Піднімались важкувато, з мріями про занурення в Тису. Я вручну перекинув ланцюг на малу зірку, іншого виходу не було, і так робив в подальшому неодноразово. На спуску попили мінералочки з джерела, правильної такої, з душком, і приїхали до Ясині – столиці гуцульського краю.
Обід та відпочинок зайняли хвилин 40, вже на виїзді нас наздогнали кияни та львів’яни, але група не відбулась. Ми з Олесем залишились знову вдвох, а Василь пішов вперед з новим напарником.
Ділянка від Ясині до Ділового виявилась самою мальовничою і водночас самою легкою для проходження. Ліворуч – неймовірної краси гори та Тиса, праворуч – джерела, навіть один водоспад. Від надмірності почуттів було бажання або вголос виматюкатись, або випити кухоль пива. Врешті, зробив і те, і інше. В Квасах хотілось спробувати місцевого квасу, але такого не виявилось. Шкода, пропадає козирний бренд «Квасівські кваси».
В Рахові нас наздогнали кияни Miker і Pro-biker, далі поїхали четверо. В Діловому, в так званому центрі Європи, планували обмежитись коротким відпочинком з поповненням запасів води, але зависли десь на годину, з поповненням кулінарного досвіду – бограч, бринза, банош (абсолютно не вразив).
Від Ділового до КП 3 неслись так, начебто тільки стартанули. Спека пройшла, вітерець в спину. Одне погано – втратили багато часу не необов’язкові зупинки, і поворот в Буштино проїжджали уже в темряві. До танку добрались в 23-30, через декілька хвилин під’їхали Miker і Pro-biker, які трохи відстали. Відпочили хвилин 20, і далі до самої небезпечної ділянки марафону. В запасі було ще достатньо часу, щоб добратись до спального КП і перепочити декілька годин.

Коли я готувався до бревету і перечитував минулорічні звіти, в підсвідомості засіло два словосполучення – «Мерешорський кошмар» та «Колочавський розколбас», як головна родзинка всього треку. Я водночас і остерігався цих ділянок, і бажав із ними познайомитись. Але доля припасла для нас з Олесем інший сюрприз.
Кияни від КП3 від’їхали на пару хвилин раніше, а ми мали їх наздогнати. Але яким чином нам прийшло в голову звернути з основної дороги і поїхати в напрямку Углі – досі не розумію. Можливо, в темряві нас привабило світло від АЗС, а можливо, перед нами в тому напрямку повернула машина, але як би там не було – ми впевнено зробили поворот направо, проїхали міст через річку, і, сповнені передчуттям скорого повноцінного відпочинку, помчали … хєр зна куди. При цьому ніяких сумнівів, що ми їдемо в правильному напрямку, не виникало. Це вдень можна було б помітити, що напрямок руху – не на північ, а на південний схід. Так і котили кілометрів 15-20, об’їжджаючи численні ями, вдало та не дуже, що суттєво знижувало швидкість, долаючи підйоми по заплутаних траєкторіях, через села, назв яких ніде не можна було побачити. В якомусь селі ризикнули під’їхати до компанії підлітків напідпитку, щоб уточнити місцезнаходження. На питання «скільки до Колочави» почули цікаву відповідь – кілометрів 70-80. За нашими підрахунками, мало б бути не більше 15. А яке ж це село – питаємо ми. Ольхівці – каже хлопчина. Включаємо GPS (до цього моменту навіть не було думки звіряти маршрут – все ж було абсолютно ясно) – і розуміємо, що це - попадалово, можливо – фатальне. Інших можливостей доїхати до Колочави, крім як повертатись в Дулово, нема. Значить, ми втратили 3,5 а то і 4 години дорогоцінного часу. А це в свою чергу значить, що якщо ми і доберемося до КП4, про відпочинок перед останнім етапом можна навіть не мріяти.
Але що робити – треба їхати. Підбадьорювали себе тим, що у нас виходить не просто бревет, а справжня пригода, буде про що згадувати, і це ми ще навіть не познайомились із справжнім розколбасом. На цій ділянці – два проколи, по одному на брата. Я вже почав розуміти, що ймовірніше за все буду зніматись на КП4, але Олесю не казав, він був сповнений натхнення і впевненості у перемозі.
До водосховища доїхали, коли вже світало, види навкруги відкривались фантастичні. Карпати під час ранкового пробудження – це щось неймовірне. Я ще подумав – самі спритні марафонці бачать цю красу у вечірніх сутінках, основна маса – вночі (тобто не бачать взагалі), а нам пощастило побачити на світанку.
Ось і Мерешорський кошмар, який при нормальному освітленні виявився не таким вже й кошмарним. Далі – Колочава (де, як виявилось згодом, в цей час в місцевому готелі спокійно спав наш супутник Василь, і для якого боротьба також скоро завершиться, але він про це ще не знав).
При в’їзді в Негровець сталась подія, яка остаточно поставила хрест на моїй спробі дістатися фінішу. Швидкість була десь під 30, я тримався позаду Олеся на метр-півтора, і тут попереду на дорогу вибігла собака, яка всім своїм видом показувала, що збирається не просто розім’ятися, а атакувати. Почекала, поки ми наблизимося, і кинулась до мене зліва. Я інтуїтивно повернув голову назад-вліво, щоб побачити момент атаки і встигнути прибрати ногу, в цей час зробив енергійний оберт правою ногою, щоб прискоритись, і врізався в заднє колесо Олеся. Через мить – я качусь по асфальті, збиваючи коліна і лікті. Ще повезло, що вони були захищені одягом. Трохи встиг згрупуватись, тому голову зберіг. Велосипед сильно не постраждав – зламана спиця та вісімка.
Олесь втримався – справжній наїзник !
От тепер я вже точно знав, що бревет для мере завершено.
Підвівшись, поїхав до Міжгірського перевалу, який здолав з великими труднощами, оскільки морально був уже не готовий продовжувати боротьбу. На КП 4 приїхали десь о пів-на восьму, відразу після того, як значна група марафонців стартанула з нього до фінішу. Волонтери допомогли медикаментами для обробки ран. На КП залишилися Miker і Pro-biker, які оголосили, що знімаються. Я зробив аналогічну заяву. Олесь, попри всі пережиті пригоди і зливу, збирався продовжувати боротьбу, але в останній момент спрацював інстинкт самозбереження (без відпочинку, провівши більше доби у сідлі, здолати ще майже 200 км, включаючи три перевали, було б за межами здорового глузду).
Таким чином, наша група з 4 чоловік евакуювалась спочатку до Воловця (бусиком завіз хазяїн готелю), а потім електричкою до Львова.

Які я зробив висновки.
Перше – технічний стан велосипеда має бути бездоганний.
Друге – по можливості менше робити необов’язкових зупинок, це розхолоджує.
Третє – навіть коли втома не дає зосереджуватись на маршруті, завжди пам’ятати про ймовірність «повороту не туди».
Четверте (не обов’язкове) – гори не люблять жартів. На КП3 Танк я пожартував на предмет «поворот не туди». Якби я знав, що через декілька хвилин він буде мати місце …

Всім марафонцям дякую за чудово проведені дві доби. Особливо – моєму попутнику Олесю, який гідний був подолати дистанцію, прагнув цього набагато більше за мене, але цього разу не сталося. Значить, до наступних стартів !!!





Автор: magnus 28 Липня 2015, 19:23
Пельмени и сметана, которой угостил Сера, зашли хорошо, обратно не просились, или я так крепко спал в поезде, что не слышал))

Первый день был, пожалуй, одним из самых тяжёлых из всех моих марафонов. А второй получился довольно приятный.
В пятницу в три часа дня погрузился в поезд, в полночь прибыл во Львов, поспать в поезде совсем не удалось. Ну да не первый раз, бывало и покруче, но раз на раз не приходится. Не ехалось совсем. Оказался в самом конце. На рассвете меня начал накрывать сон, и когда солнце поднялось выше, прилёг на травке вздремнуть. Это помогло не надолго. Итак целый день я ехал сонный, последний, несколько раз останавливался, валяясь на траве в полусонном состоянии. Солнце жарило невыносимо. С началом гор стало легче - появлялись источники, обливался водой. На КП приезжал под лимит закрытия.
Первые 200км проехал за 13ч, пообедал в Ясине, выдвинулся на Рахов, через 10км снова начал засыпать. Я уже нашёл уютное местечко на травке в стороне от дороги и устроился там, решил дальше никуда не ехать, в полночь раховозом отправиться во Львов. Но через полтора часа зарядил дождь, я спрятался под деревом. Дождь превратился в ливень, скоро дерево начало протекать, я весь промок и замёрз, а он всё никак не заканчивался. Пришлось садиться на велосипед и крутить педали, чтобы согреться. Это помогло. К Рахову дождь закончился, но я был всё ещё мокрый и решил ехать дальше. Время от времени дождь моросил снова, сзади висела страшная чёрная туча и сверкала молниями, но впереди небо прояснялось.
В Великом Бычкове стемнело, я ещё успел заскочить в кафе на заправке, оно как раз закрывалось в 22:00. Дальше ехалось хорошо, спать уже не хотелось. Небо было ясное, звёздное, но где-то за горизонтом часто сверкали молнии. В Вильшанах у меня сел аккумулятор к фаре, а второй я передал на КП, так как думал, что приеду туда вечером. Но у меня ещё был запасной фонарь. Насколько хватит его заряда я не знал, но знал, что если и он погаснет, я просто стану и замёрзну здесь за несколько часов до рассвета. Поставил минимальный режим, и так со слабым светлым пятнышком впереди себя прополз весь Мерешорский кошмар. Чувствовал себя неимоверно уставшим. Решил, что доеду до КП и всё, буду сходить..
Перед Межгорским перевалом встретил на заправке Дениса и Артёма, они находились в полусонном состоянии. С ними преодолел перевал и в 5 утра прибыл на спальный КП. Народ как раз просыпался и выдвигался в путь. Я принял душ, поел и лёг спать. Поспал чуть больше часа. И к 8-и утра был готов ехать дальше. Но я сомневался куда ехать. Впереди висела чёрная грозовая туча и она двигалась сюда, а совсем рядом находилась автостанция, с которой можно было автобусом уехать во Львов и успеть на свой поезд. Подумав, я всё же решил ехать дальше. Скоро начался сильный дождь с грозой, молнии сверкали и громыхали совсем рядом, было страшно. Обогнал несколько человек, прятавшихся от дождя, но я остановиться уже не мог - замёрз бы сразу. А так ехать было комфортно, не холодно, если бы не гроза, дорога хорошая, ровная. К перевальчику перед Гукливим дождь уже и закончился. В Воловце заехал на вокзал, узнать есть ли билеты на вечер до Киева, ничего не было, зато стояла мукачевка на Львов и соблазняла распахнутыми дверьми.
На перевале Менчил догнал Серу, АВ и ещё пару человек, дальше катили вместе. На Среднем Верецком - самом красивом перевале, догнали Ирочку и компанию, дальше ехали с ними, попеременно обгоняя друг друга. Ещё один перевальчик, спуск и выезд на трассу. Наконец шоссер попал в свою стихию. Затяжной спуск 20км, спутившись с гор, плотно пообедали в ОК и ещё 100км по трассе до Львова. Время - почти 39ч.
Мой поезд давно ушёл, я наивный, планировал финишировать утром, а не вечером)) Билетов в кассах естественно не было, но проводник, добрая душа, взял к себе, велосипед спрятал в шкафу за кипятильником.

Автор: A.V 28 Липня 2015, 19:45
почитал триллер Магнуса.
вспомнил старую песню


Автор: Sera 28 Липня 2015, 20:32
QUOTE (magnus @ нині, у 19:23)
Пельмени и сметана, которой угостил Сера, зашли хорошо, обратно не просились, или я так крепко спал в поезде, что не слышал))

Значит это таки домашнее, то что легло сверху, вобщем печенюшки оказались не свежими, а я грешил на пельмени...

Автор: Sera 29 Липня 2015, 18:08
QUOTE (valver @ вчора, у 16:01)
Після успішного подолання Рівненської 300-ки я думав заспокоїтися до наступного року, але прочитані звіти про 400-ку «Світанок на перевалі» настільки мене завели, що питання, їхати чи не їхати веломарафон 600 км «Центр Європи», знялось саме собою.
...

Цікава мандрівка, шкода що вдало не завершилася.
Та відчувається дух справжніх веломандрівників, удачі в наступних марафонах... wink.gif

Автор: alex4alex 29 Липня 2015, 19:51
QUOTE (valver @ вчора, у 17:01)
в Карпатах на 2-1 далеко не заїдеш.

2-1 - це 32-30 (або 32-34)

На шосейних велосипедах 34-25 або й 39-25 (ну може бути касета 27 чи 29) smile.gif

Автор: emus 29 Липня 2015, 22:15
Думы о шестисотке!!!


Да, едва только успела отгреметь четырёхсотка, еще не успела отойти от нечеловеческой усталости и потёртостей моя пятая точка, как я уже начинаю потихоньку думать о предстоящей шестисотке. А по ночам, во сне, всё ещё едешь, потеешь, чувствуешь как учащенно бьется сердце, в судорогах сокращаются мышцы твоих уставших, но красивых ног, а мысли непроизвольно возвращаются к ней, тяжёлой, изматывающей, требующей напряжения всех твоих сил, но прекрасной дистанции – шестисотке.
Не помню кто, но кто-то из великих сказал, что «Веломарафоны ще той наркотик!», воистину пророческие слова. И вот я с нетерпением жду, ну когда же наконец откроется регистрация, даже «ДОК» и тот нервно долбил мышью по окнам регистрации, а та зараза все не открывалась. И вот оно случилось, зарегистрировался, смотрю стартовый протокол, о чудо, я самый первый, это точно знак дарованный мне свыше. Мой великолепный и красивый мосх подсказывает, что надо усиленно тренироваться. По утрам начинаю делать утреннюю зарядку приседания, отжимания от пола, махание руками в разные стороны по счету: раз, два, тре, чутеры; сели встали; раз, два, тре, чутеры; сели встали; раз, два, тре …, о чем это я, ах да о подготовке. При этом не забывал следить за стартовым протоколом, через несколько дней, с удивлением, увидел, что зарегистрировалась та самая, маленькая и упорная, девочка, которая принимала участие в четырехсотке, и прошла её. Да, сфоловали девочку, подумал я, бедолага даже не представляет через, что ей придется пройти. И сразу в памяти стали всплывать яркие моменты прошлогоднего марафона, когда после регистрации на третьем КП (танк), а это было около двух часов ночи, очутился в лесу, один совсем один, в нескольких сотнях километров от дома. Смотришь, справа и слева густой лес, впереди вместо дороги широкая грунтовая тропа изрезанная ручьями, сверху тускло светит луна и только луч фонаря, и хрупкий велосипед связывают тебя с цивилизацией. Тебя просто охватывает какое - то жуткое, давящее чувство, карпатский лес, кажется вот сейчас из-за деревьев выскочит зверюга типа волка или медведя, ты даже пёр…, пикнуть не успеешь. С такими мыслями сел на велосипед и пошпилял на встречу опасностям и приключениям. Через некоторое время въехал в село, нашел в стороне от дороги закрытое питейное заведение, где стояли столы с лавками, там и прилёг отдохнуть. Через 45 мин. встал, остывший, продрогший и скукожившийся, с трудом заставил себя сесть на седло и поехал к спальному четвёртому КП. Ранее утро в Карпатах это вообще отдельная песня, несмотря на то что лето, тебя встречает серая мрачная, я бы даже сказал, фантасмагорическая картина, горы покрыты тяжёлым, почти черным туманом, кладбищенская сырость, высокие ели вдоль дороги, словно мёртвые с косами стоят и тишина, при этом слышен только, выдающий твоё присутствие, лёгкий хруст гравия под колёсами. Проезжая по пустому, обезлюдевшему селу, где даже собаки не лают, чувствуешь себя единственным живым на этой планете. Даже сейчас, когда вспоминаю, мурашки пробегают по телу.
Наконец наступил день старта, погрузка в машины и выезд на место. Бибрка встречает нас сухим, тёплым утром, тускло и одиноко светит фонарь, под которым мы собрались в ожидании команды. И в этот момент ты начинаешь осознавать, что ожидание марафона - лучше самого марафона, а финиш еще лучше его ожидания, но до него ещё надо добраться.
И вот дан старт, марафонцы как-то молча, без радостных всхлипываний, зашелестели навстречу своим будущим мукам, испытаниям и самоистязаниям. Начало, оно как и любое начало, началось бодро, едешь и думаешь, вот бы всю дорогу так хорошо было, но где-то там в глубине души понимаешь, что всё так не будет. Так оно в общем и произошло, километров через 30-40 попал в разколбас и у меня опустился правый пистолет, ничего смертельного, но ехать было неудобно, потерпел немного и все-таки решил его подтянуть. Где-то на шестидесятом километре мы с Кепом, а ехал я в тот момент именно с ним, сделали остановку, где сообща устранили неполадку. Через какое-то время начинаю понимать, что-то не то, чего-то не хватает, а мы уже успели отъехать довольно прилично, и тут у меня заныло, нет защемило сердце, я на остановке забыл очки. А это были просто великолепные итальянские фирменные очки, но самое основное, что это у меня единственная пара с прозрачными стеклами. Дурная голова ногам покоя не даёт, подумал я про себя, с такими мыслями развернулся и поехал за очками. Видели бы вы какие удивлённые взгляды провожали меня, когда я спускался с того крутого подъема перед Гличем, в них читалось:- о, счастливчик, он принял правильное решение; он, что заблудился, а один даже подумал, что я решил потренироваться, и никто не догадался, что я забыл очки, а ведь это было очевидно. К счастью, я их нашел там где оставил, но для этого мне пришлось намотать лишних 20 км. Группу спортсменов с которой я расстался, догнал только на выезде с Надвирнои, Алекс с Артёмом - киевлянином ехали мне навстречу, оказалось, что Денис- тоже киевлянин, сломал дужку седла, в связи с чем они поехали искать замену. А встретил я Дениса уже практически на выезде с Надвирной, где заехали в кафешку перекусить, Через несколько минут вернулись Артём с Алексеем, и что вы думаете, седло они нашли, даже под цвет его велосипеда. Когда мы уже заканчивали перекус, к нам присоединился Магнус, чему был очень удивлён, ведь я его встретил, когда возвращался за очками. Магнус сказал, что не выспался и очень зае…ся, поэтому частенько останавливался, и на лоне природы отдыхал. Черт, пока я это писал у меня картошка подгорела. Да, так , что там дальше-то было. А, мы с Алексеем двинулись в дальний путь, Денис с Артёмом задержались, у Магнуса прокололась камера заднего колеса.
Стоял нестерпимый зной, солнце приобрело ярко белый окрас, пот заливал глаза, вода в флягах нагрелась так, что вызывала отвращение и жажду совсем не утоляла. Через какое-то время нас догнали Артём с Денисом, увидев, что меня конкретно накрыло, деликатно сообщили нам, что опаздывают на поезд и им надо срочно уезжать. Правда, потом мы с Алексеем их неоднократно догоняли и перегоняли, но я так и не знаю успели они на тот поезд или нет? А жара действительно накрывала так, что становилось абсолютно всё безразлично, хотелось плюнуть и лечь спать. Боже мой, на хрена мне с моим умом и талантом здались эти марафоны, да ещё за мои деньги, ведь мог же как другие сидеть дома, пить пиво, и переживать за рандоннеров, так нет, понесло меня в дальние края. Ладно, оставим это лирическое отступление в сторону и продолжим наше повествование. Середина дня в общем-то так и продолжалась не худо не валко, но к вечеру, когда жара спала, стало веселее. Особенно, когда мы подъехали к Солотвино, то что я увидел меня просто поразило до глубины души. Это был просто паноптикум какой-то, ярмарка тщеславия. С обеих сторон дороги стояли хижины украинских таможенников, замки не замки, дворцы не дворцы, а что-то невообразимое по своему чванству, снобизму и убожеству вкуса. Я бы даже сказал, что сформировался «закарпатский стиль» в архитектуре, если, конечно, можно назвать архитектурой, нагромождение арок, башенок и прочей дребедени, цыганский вариант здесь отдыхает. Я сразу себе представил Францию, маршрут ПБП, если я не ошибаюсь, проходит вдоль живописных пейзажей и средневековых замков Луары. Грусно. Думаю, что со временем в Закарпатье будут проводить экскурсии на предмет, шо с людями делают ворованные деньги, которые девать некуда.
В общем не худо не валко, но мы с Алексеем добрели до 3 КП. А дальше произошла совершенно невероятная история, хотитет верте - хотите нет, но дело было так: пока мы наслаждались видом синего танка к нам подвалила группа местных, бухих аборигенов. На первый вопрос:- а, чи немає у вельми шановних панів папіроски, на что Алексей им отвечает:- вам Мальборо, Кемел или Беломор. Компания от такого хамства ох…ла, я хотел сказать онемела, и стала напряжённо соображать, что нам ответить, Тут самый сообразительный среди них борзым тоном спрашивает у меня:- а може у нас ще і випити є шо, Я отвечаю: тобі, шо рідненький, віскі, коньяк, чи може горілки. Компашка охренела окончательно, и тут мы с Алексеем поняли, что скоро нас будут бить и возможно ногами. И я заради нашего спасения решил применить отвлекающий маневр, смотрите говорю и ткнул пальцем в небо, пока они там что-то искали, мы успели отъехать метров на 30. О том, что мы не отправили СМСку поняли только километров через 10, но возвращаться уже не стали. Про Мерешор и Колочаву я писать не буду, столько песен об это пропето, кто и что меня больше всего поразило в Закарпатье, так это хамство местных водил, таких мудаков мне больше нигде не доводилось встречать, один так близко проехал, что даже прошелся по мне зеркалом.
Под впечатлением происходящих событий к 3 часам ночи мы добрались к 4 КП, которое сразу то и не заметили, проехав его метров на 300. На КП, к тому моменту собралось довольно много страдальцев, которые сидели в фойе с отрешенным видом, и не понимали зачем им нужно ехать дальше, если они и здесь могут склеить ласты. Утром часов после шести мы стали собираться в дорогу, в этот момент в фойе завтракала Вишенка со своим напарником, устало посмотрела на меня и с нечеловеческой тоской в глазах спросила:- А мы к финишу успеваем или нет. Лёгко,- ответил я ей, но радости от этого, как мне показалось, она не испытала. Перед последним этапом марафона решил на КП оставить вещи по максимуму, в том числе и дождевик с бахилами. Когда мы выехали, солнце светило нам в очи, но буквально минут через 30-40 начал накрапывать дождь, который плавно перешел в ливень. Пока мы на остановке ждали машину с волонтёрами, чтобы забрать дождевики, мимо проехали все кто оставался на КП после нас.
В общем без особых приключений мы добрались до Средневерецкого перевала на подъёме повстречали Кравца Андрея с которым доехали до «Окея» в Коростове. Там Андрея накрыло капитально, человек во время еды на ходу засыпал. Алексей твердо сказал:- Сергей, мы его должны взять с собой, запомни, мы своих не бросаем. И, что вы думаете, помогло, через 10 минут после выезда Андрей рванул так, что мы его увидели только на финише.
Я не знаю, что там показал фотофиниш, но СМСку я отправил в 19:36.

Автор: alex4alex 29 Липня 2015, 22:20
QUOTE (emus @ нині, у 23:15)
А по ночам, во сне, всё ещё едешь, потеешь, чувствуешь как учащенно бьется сердце, в судорогах сокращаются мышцы твоих уставших, но красивых ног

Поэт scare.gif

Автор: Lapka 29 Липня 2015, 23:26
Цю 600км я проїхав з другої спроби. 600км двух річної давності для мене була важчою за маршрутом. Порівнюю з 400км яка пройшла в режимі non -stop 600км мала багато зупинок, особливо друга половина. До івано- Франківська доїхали четверо: Я, Артем, Іван і Роман. Відправили Есм на заправуі і поїхали дальше.. Їхали швидко з змінами. Роман сказав, що для нього зашвидко і нас залишилось троє. Далі так нічого особливого зупинка в Микуличині, Яблунецький перевал. Подобається мене дорога за Раховом: красота😃.
Зупинка біля джерела, обливаємся водою жара набирає обертіа 40+.
Через деякий час ми залишилися вдвох з Артемом.
КП3- Танк (справжній з часів війни). Джерело перед Теребовлянським водосховищем смачна вода випив дві фляги. Колочаво пролетів швидко, Міжгірський перевал і нас зустріли на спальному КП. Поїли, попили, передівся в завчасно передані теплі речі і за годину вперед. Далі знайома дорога по 400км на Верецький перевал їхав вперше. Ну, що сказати Ужок2. Глуха ніч, дороги не видно карабкались, як сказав Артем 45хв - 7км. Одному мені б було страшновато їхати одному😨, хоча минулого року Артем в дощ тут їхав.
На горівідправили смс 1-а ночі. Зоряне небо ти десь на краю світу класно!!!! Невеликий спуск і що це знову вгору? Ще крутіший підйом. Дорога вся в бетонних латках вночі вони світилися , як ліхтарі. Спуск, і ось трасса Київ Чоп після того бездоріжжя це, як подарок. Зупинка в Сколах Ля Мінута 40хв. В 4.00 виїхади до Львова. Я весь час рвався вперед і губив Артема. Приторможував, оглядався, чекав їхали разом і тут сон почав нас накривати зупипялися, сиділи 5хв з закритими очима, попускало і їхали дальше .
8-а ранку Фініш. Потисли один одному руку і відравили смс.
Нас не хотіли впустити в готель погрітися (нічого не знаєм, поварів немає всі пішли додому). Тут піднявся вітер і пішов дощ. Доречі, дощу не було цілу дорогу вночі десь блимало☺. Забрав я Артема дожому в нього поїзд був на 15год.
Дякую організаторам, волонтерам Саларіс і Андрію. Всі хто проїхали молодці, хто не зміг буде спроба повторити.

Автор: miker 30 Липня 2015, 13:40
QUOTE (emus @ вчора, у 22:15)
Стоял нестерпимый зной, солнце приобрело ярко белый окрас, пот заливал глаза, вода в флягах нагрелась так, что вызывала отвращение и жажду совсем не утоляла. Через какое-то время нас догнали Артём с Денисом, увидев, что меня конкретно накрыло, деликатно сообщили нам, что опаздывают на поезд и им надо срочно уезжать. Правда, потом мы с Алексеем их неоднократно догоняли и перегоняли, но я так и не знаю успели они на тот поезд или нет?

Успели мы на поезда, но увы сошли на КП4 cwy.png Спасибо за компанию, было хорошо с вами ехать.

Автор: trum v 30 Липня 2015, 22:20
https://photos.google.com/u/0/album/AF1QipN27qqIaYY_o07Ri1vqxLZRdkZx7OmgUY9nZfKP

Автор: MShaman 30 Липня 2015, 22:39
QUOTE (trum v @ нині, у 20:20)
https://photos.google.com/u/0/album/AF1QipN27qqIaYY_o07Ri1vqxLZRdkZx7OmgUY9nZfKP

We're sorry, but you do not have access to this page. That’s all we know.

Автор: BRomen 30 Липня 2015, 22:42
Все почалося ще з весни як я тренувався і зустрівся з Ірою Вишенькою яка теж проводила висняні тренування в підготовці до Львівської Сотні.
Іра наголосила, що має бажання поїхати 200-ку але сама якось не наважується...
хмм задумавшись Я пообіцяв що підтримаю компанію на цьому бреветі, що і відбулося...
Повірте я навіть не думав що для неї це буде поштовхом потому подолати 300-ку і 400-ку
І опа той момент коли Ірі залишається одна дистанція для досягнення звання Супер Рандонера
Вона телефонує до мене і питає чи я допоможу їй в цьому? відповідь -Без питань допоможу...
договір відбувся, зразу ж зареєструвалися щоб потому не вагатися з реєстрацією і потиху почали готуватися до такої крутої події як 600 км. за ліміт часу 40 год.
По правді скажу перші два дні мене тривожило нащо я підписався, і чи зможу витримати таку дистанцію, вона для мене була дебютом.
Та ну той страх давай готуватися, на мене лягла відповідальність за технічний стан наших велосипедів в дорозі, тому я підготовився, взявши (набір ключиків,розкладний ножик,набір латок,насос, дві камери,вижимку, три замочка для ланцюга,тросік для передач ну і само собою ліхтарик, який мене потім розчарував своєю роботою)
На рахунок велосипеда поставив: самі кращі покришкі які в мене є щоб без проколів, доклав на руля рожкі і натянув на них паралони для змоги під час їзди міняти положення рук, щоб рученьки не затікали в одному положені...
Ми на день швидше приїхали перед стартом зняли квартиру і планували перед стартом виспатися але нічого з того не вийшло...Можливо ліпше приїздити в день старту на мою думку нічого не міняється...
В першій годині почали збиратися підкріпилися і вирушили на місце старту до Момеріалу Слави там загрузилися в кльовий комфортний бусік,а великі в інший бусік і вйо на Біберку
Підготовка і в 3:50 Старт поїхали...
Ну ви ж розумієте це не гонка ну і ми їхали так щоб нам було комфортно зразу ж ми стали групою яка їхала останньою Я,Іра і Сашко ну і влегенькому темпі ми котилися як десь на 30-му км. нашої подорожі падав метеорит при чому так ярко,довго що я ще такого не бачиб,
і бувши наївним я загадав бажання доїхати до фінішу...
Потом нам трапився перший велосипедист якого ми добрали (бо він проколовся), то був Володимир Ханас він залатався і рванув доганяти тих що впереді, но не довго. Дочикався нас і почав їхати з нами потом як виявилося його боліло коліно але в тому темпі якому він їхав з нами біль відступила і він казав що "Моїм колінам сподобався ваш темп"і від цього моменту ми зним їхали постійно разом аж до фінішу...
Ну звісно попадалися і інші велосипедисти, з якими ми їхали деякі періоди часу...
На рахунок харчування ми придумали що будемо їсти так як повсяк день (сніданок,обід,вечерю) і вперіодах між ними заправлятися тюбіками від нутренда типу карбоснеками досить круто вийшло за весь період їзди з жилудком було все ок не нудило, не було ніякого дискомфорту....Але недостача сну дала про себе знати на сотому кілометрі мене починало накривати і я терпів до Надвірної бо в нас по планах там сніданок і потом почав упрошувати нашу групу щоб дозволили мені хотяб троха дріманути но Іра витянула якесь чорнило заправила мене і воно так вштиряло що я вже потом про спання навіть незадумувався crazy.gif ха-ха... Далі саме гірше я думаю для кожного з нас це була космічна СПЕКА achtung.gif В Ясіннях відмітилися і взяли чогось холодненького,в Рахові обід,ну і потом десь ще перед кп 3 танк вечеря...
В нас була мета, будь якою ціною добратися до кп 4, щоб хоть чуть поспати. починало темніти в Іри фанарік вже не світив,а мій почав від ударів руля переключати режими і мені прийшлося його взяти в руку щоб він не дрибіжав і хоть якось правельно світив но це було не довго, ми заклали заряжений акумулятор в Ірин фанарік і в нас появилося якісне світло УРА.
В Колочаві шофера ДИБІЛИ їхали навпроти мене по зустрічній смузі так щоб зігнати мене з дороги но я навіть не дьоргався і їхав так як завжди..." дай Боже щоб вони нікому не нашкодили і в тому числі собі"
Потом в нас був глюк, почавши підніматися в Міжгірський перевал навпроти спускався пяний хлопчина в майці, а згодом вже коли ми спускалися в сторону міжгіря знову той самий чувачок.... shok.gif Як виявилося йому потрібно було в міжгіря а він ішов в синевір поки ми виходили на перевал його машиною хтось підвіз на самий верх і він почав спускатися в правельному напрямку mosking.gif
кп 4 ми приїхали в 3:17 поїли ,душ і спати орінтовно поспали десь до 4-х годин (допомагає) потом сніданок і вйо крутити далі, проїхавши троха дальши від кп починає падати дощ як би він падав той момент як ми були на кп ми непевно б невиїхали, а так як діватися вже було нікуди оділи дощовики і їдем щоб незамерзнути, і так нам по дорозі починають попадатися ті які хотіли перечікувати дощ, ми їм казали що то краще небуде і дехто з ни починав їхати з нами. В дощ було комфортніши їхати ніж в спеку ...
На перевалі сер-верец нас добрав АВ і сказав що ще один перевальчик і головне докотитися до фінішу що ми і виконали за годинку до закриття фінішу ми докотилися УРААА
МИ ЦЕ ЗРОБИЛИ...
Люди беріть приклад з Іри Вишеньки шукайте компанію і крутіть собі в задоволення і не реальне стає реальністю....
Хоть і моментами було дужи важко, але марафон мені сподобався, наступного року я поїду також....
До нових зустрічей...

Автор: A.V 03 Серпня 2015, 20:08
а дорогу на Рахов продолжают делать

user posted image

user posted image

Автор: Volodymyr_Semko 10 Серпня 2015, 12:54
І я на кінець то нашкрябав пару слів)

Звіт: http://velo-stalker.if.ua/content/1031

Автор: alex4alex 10 Жовтня 2015, 20:34
http://zaxid.net/news/showNews.do?na_remont_dorig_u_napryamku_karpat_planuyut_vidiliti_100_mln&objectId=1366707.

Автор: alex4alex 22 Листопада 2015, 12:56
http://zakarpattya.net.ua/News/148037-Na-Rakhivshchyni-selevym-potokom-zmylo-dorohu-na-Drahobrat-FOTO

user posted image

Автор: Spin Doctor 08 Грудня 2015, 20:18
http://zaxid.net/news/showNews.do?na_sinevirskomu_perevali_na_dorogu_vpala_pidpirna_stinka&objectId=1375696
user posted image
user posted image

Автор: Dok62 09 Грудня 2015, 9:20
QUOTE (Spin Doctor @ вчора, у 20:18)
http://zaxid.net/news/showNews.do?na_sinevirskomu_perevali_na_dorogu_vpala_pidpirna_stinka&objectId=1375696
user posted image
user posted image

Та стіна вже давно просилася впасти. Але ніхто і не чухався. Чекали напевно коли впаде.

Powered by Invision Power Board (http://www.invisionboard.com)
© Invision Power Services (http://www.invisionpower.com)