Ūֲ | Ҳ | | |




 Wellgo   VeloMAX

: (2) 1 [2]  ( ) Reply to this topicStart new topicStart Poll

> Для демонстрації можливостей, безглуздо та безжально
PlusOdyn
12 ѳ 2014, 20:19
Quote Post


Болотоплавець, посол товариства тверезості
****

: катаюся країною - Оббухів/Українка -> грьобаний Зугрес
: 2299


РІЗДВ'ЯНИЙ ТРЕЙЛ, який не вдався.

Чого:
1. Давно вже не був на Парасці, майже 4-ри роки, сприймаю її яко розминочну гору, перед туристичним сезоном, перевірити/розносити нове взуття, рюкзак тощо. Ну і зводити когось вперше.
2. Багато знайомих, які не люблять гір вперше й востаннє ходили в гори на Парашку, але з Корчина. Я ж завше рухався із Сколого до Верхнього Синєвидного, часом зустрічав групи батьків із дітьми із стандартним "Мам! Пап! А ещё долго?.." на зустріч. Тому подолати маршрут в зворотньому напрямку від звичного було цікаво.
3. З літа лежали покришки On-One Smorgasbord, які за браком спочатку нормально-колісного ровера, а потім відстані від осі задньої втулки то переднього переклюка, часу і місця де вони б згодилися, ніяк не вдавалося потестити, а хотілося.
4. Мене 6-го січня з самого ранку як правило будять, приносять часто непотріб, говорять нісенітниці, не дають спати одним словом, 7-го також, але то вже колядники, а так хочеться виспатися. Тому я втік з дому і від мобільного зв'язку ще раніше. laugh.gif
5. Снігу немає, втікти до теплих вод південних морів не виходить, краще все ж, ніж диван проминати.
6. 30-го грудня можна було підбивати підсумки року. Виявилося, що багатьом поміг цього року, а більшість із них мені у відповідь наробив проблем, що цікаво, ті дехто однієї народності. Приступ мізантропії потрібно було якось вгамувати, відволіктися, а псувати НР жовчу, нікому із тих що запросили не хотілося. Тому фан треба було шукати деінде.

Як саме:
Напередодні кільком колєгам запропонував для годиться скласти компанію, але відповіді були очікувані.
В неділю вдень взяв квитки на якийсь Київ-Ужгород на Гнатюка, проїхався центром міста, скрізь ці грьобані туристи, "Альоша, я понимаю, что у Тебя сегодня именины, но..." - втирала мама (тітка/колєданка мами), матріархального типу та малого зросту, якомусь дещо вгашеному російськомовному підсвинку, який трохи ще розгодується і буде схожий на героя відево про крутих панків, якого приводять до тями холодним душем. Підсвинок із колєгами поводив себе як на вищезгаданому відево. Проспект Свободи, площа Ринок насичені приїжджими, в т.ч. які на автобусах місцевих катають, намагаться постити, безуспішно, святочний настрій впереміж із глінтвейном, китайськими суванірами, золотим "дощиком" та капризами дітей і дєвушок. Одних за кульки надувні, інших куди і як йти. Фубл, фунах! Їду я від вас.
Поспати перед поїздом не вдалося, почав засинати, будильник, 2-га ночі, 1,5 літри солодкої кави із молоком в термос, набиті по 4 кг вищезгадані покрихи, гудять, дещо складно розганятися але котяться самі коли не крутиш педалі, що тішить, маховики все ж.
3.50 вже запакований в чохол Маленький Бегемотик, із плацкартного вагона потік все не закінчується, провідник не має бажання дивитися на паспорт, 51-ше місце, вагон фактично порожній. поставив в купе ровера, задрімав і за кілька хвилин до відправлення прийшла таки донька угорського народу, але не із струнких і довгоногих, що не втішило, 7-ме місце, довелося закидати ровер на багажні полиці. Провідник виглядає на втомленого еротикою, важко йому, в Стрию 2-є пасажирів намагаються його розбудити, щоб випустив, один із них - круглий чоловік років 38-ми каже із інтонацію супергероя мов вміє відкривати двері із вагона. Широкоплеча жіночка все ж нервує і таки будить провідника - "Вже майже Стрий, а Ви спите, як так?!." Мені провідника навіть шкода, він ж нікому проблем намагався не створювати. Після Стрия будить мішки із брудними простирадлами на 53-му місці, які виявляються провідником №2, молодшим, такий собі простирадловий голем. Голем брикається, але провідник №1, старший і навчений мабуть, стягує його із полиці і сам завалюється на його місце. Молодший намагається оговтатися, виглядає так само помнуто як і перший, знаходить бушлат із бейджиком старшого і ми вже в тамбурі намагаємося вгадати із якої сторони перон в Сколому, вагон 16-й, до перону не дотягнули, із спритністю пуми відчиняє двері і кричить мов сюди, вистрибую, із ровером, до перону 2,5 вагони, збираю Маленького Бегемотика, в той час всілякі приїжджі із дальніх вагонів проходять повз, усі віддихаючі, неукраїномовні, намагаються не припиняючи балаканину непомітно подивитися на мене, але налобник він на те й налобник, щоб підсвітити цікавим. laugh.gif
Вже 6-та, двірники на вулицях сколого, центр майже до мосту залізничного освітлений, що несподівано приємно, на трасі порожньо, відчуваються тріщини, поворот на Корчин, стає важко крутити, присвітив - підйом, прилад показує 12%. Несподівано теплий вітер, хоч і зустрічний, обіцяли +2-4*С, прилад показує 8 з чимось, загалом непогано, але дорога ще та, Корчин місцями теж освітлений, що знову ж таки тішить, поворот на Гуркало, стравлюю десь до 2,4/3 кгс/см2, колія сприймається чудово, каміння теж проковтується, гребе, перший брід преходжу, решту 2 переїжджаю, зчеплення хороше. ГПС показує мов є дорога, як я потім зрозумів, я нею збігав коли вперше був тут, років там 12-14 тому, але з того часу вона вже не дорога, заросла геть, і на рів перетворилася, йду обабіч, дуже схоже на стежки звірів, сліди в наявності, починає світати, я вже думаю мов чого я сди поперся, перетягую ровер через бурелом, вийшов нарешті на відрогу на якій Діл, мало б моросити, але воно на сніг перетворилося, як пилюка волокниста, різко починає світати, їхати відповідно не виходить. розумію, що плани втрапити на вершину в 7,40 були надто амбітними із цієї сторони. Часом ровер на плечі, часом веду поруч. Півтори годин в дорозі, можна й кави бахнути, насолоджуючись тишею та відсутністю всіляких там людей.

user posted image

Далі підйом вище, Діл заріс дещо, видно, що на Параску підйом сніжний, намагаюся їхати, спуск часом зупиняють колоди, які через вологість та розмір доводиться перелазити, бо об'їзд зовсім кущами, найбільше 32-га зірка таки тішить - значно підвищує проїжджабельність перешкод, хоча на дечому застрягаю і на ній, хочеться каретку підняти. Бажано на 10 см. prankster2.gif Окуляри на шоломі, бо запотівають, гілки б'ють і дряпають по обличчі, MT91 вже хлюпають - гортекс в мештах це ще безглуздіший маркетинг ніж 27,5.
Ну от, вже закінчився спуск останній перед вершиною, тут хтось ходив. Не лише на 2-х ногах.

user posted image

Йду по чиїхось слідах, градіент ще той, ровер на плечі звичайно ж, мешти не тримають майже повністю, і толку що там вібрамівська пішошва, також під ногами сліди Поросяти Петра, який мабуть мандрував до словацького кордону, поросятка мені шкода, бо часом видно сліди як собачі але значно крупніші, на вигляд майже одночасно. Сніг по коліна - це так знайомо. mosking.gif Десь тут маячок із лазерними доріжками намагаєтсья загубитися - кріплення ніяке, вде кілька останніх поїздок таке відчуття, що він відвалиться, ось нарешті, додому доведеться їхати або завидна, або велодоріжками/тротуарами. Чим вище, тим бруднішим стає сніг, невже таке із дерев, таке враження, що на Донбасі. Ось вже стежка яка із Параски на Майдан, зарослі, вийшов на верх, південна сторона, до стежки, із спаленою чорницею, і без снігу, секрет брудного снігу розгаданий.
Ну все, вершина, довкола туман, хмари саме переходять через хребет на Північ, нічого не видно довкола.

user posted image

Лише те що на південному схилі снігу немає, а на північному із нього навіть козирки.
Саме час випити кави, закусити рулетиком та поспостерігати за рухом хмар.
Сидіти на горі із червоною від гілок фізіономією, радіти тому, що під флісом віндстопер, пити солодку каву із молоком, і думати про теплий домашній диван, це так ... ванільно. laugh.gif

user posted image

Щойно лише 11-та, але тут вітер, починаю мерзнути, ну думаю зараз, зараз буде нарешті трейл, стежки-каменюки-траверс, все як має бути, навіть приспустив покрихи до 1,4-1,8 кгс/см2 (зрозумів, що підпомповувати для доїзду додому буде влом, а досвід катання на 0,8 кгс/см2 вже був prankster2.gif ). З'їхав трохи і тут стежка в снігу, сніг від 10 сантиметрів, мокрий, їхати ніяк, доводиться йти. Сліди трекінгових мештів і трекінгових палиць, певне хтось НР зустрічав. Або якось так. Так от то йду то їду, думав скочити вниз в Коростів десь із середини хребта, але все в снігу, тобто й південний схил, ліс тримає сніг надійно. Сліди повернули вниз на Сколе, далі по хребту, до РТС я ще не ходив. А дарма - якісь дерева такі цікавіші, навіть бурелом, місцями розвиднюється, гарні місця, треба за тепла обов'язково махнути. Знову сліди такі як собачі але крупніші, ну думаю знахабніли вони, так близько до людей підходити. Вийшов до РТС

user posted image

Грьобана пікаса на чолі із Гуглом додала туди динамічний сніг, сніг не падав, гугл розводить.

user posted image

Думаю мов режимний об'єкт, чого туди заходити, обійшов кущами, а тут вже й спуск до Коростева, відносно чистий, розкатаний гусеничним транспортером, ним і покотився, спочатку обережно. бо лід, хоч і з грунтом, але все ж.
Гарно так вниз їдеться, зістрибуєш собі із камінців, перевіряю щеплення на грунті, щебні, кам'яних брилах, покрихи очікувано (начитався я про всілякий мега-гріп перед тим на забугорних форумах) добре себе ведуть, але от ноги замерзають страшно, в мештах вода в основному від талого снігу, набраного під час ходіння ним, крутіння педалей не допомагай, та й не покрутиш сильно - зловити каменюку шатуном що 2 пальці.

user posted image

В часі розминання стоп оглядаю довколишні пейзажі, в тому числі і дорогу, ну думаю каменюки, наче треба вилку і ще й ззаду, таке щоб пружинило, і по 100 мм тут явно замало. Загалом комфортно і на ригіді, ну дропиш, і з амо-вилкою б дропив. Звичайно, якби метою було б швидко рухатися, із всілякими зайвими смиканнями, без обирання маршруту, руки б із ногами не встигали то все відпрацьовувати, ще б нагребнувся б чого доброго на ригіді. А так дуже навіть і дуже. Їдеш, обгинаєш кожен камінь, всі м'язи працюють. Хоча двопідвіса хочеться, коли потрапляю "на пральну дошку". mosking.gif

user posted image

Все ж для повного щастя мабуть варто мати підвіс, але із нормальними колесами і хромолевий. biggrin.gif
Цікаво було хлюпати водою на каліпери і спостерігати за пароутворенням. А якби гідра?

user posted image

Наповнивши стопи теплою водою кров'ю, спустився в таки в Коростів, потім трасою до Сколого. Оскільки спуск додав грунту на мій одяг та Маленького Бегемотика, пообмивав себе та ровер в притоці Опору, тій що прямо від вокзалу. Відчуття від мештів, що від "зимового" гідрокостюму - вода в річці холодна, а в мештах тепла, хоча вода вище них, шикарно. Правда коли вийшов на сухе, то холодна вода з-під устілки нагадує про себе.
На вокзалі в кріслах дрімають явно вже посвяткувавші місцеві, через деяких і зайти із ровером складно. Без 15-ти друга, найближче до Львова - Мукачівка в 7-й вечора, а от зі Стрия Трускавецька є в 17-й. Питаю скільки до Стрия, кажуть мов годину автобусом, далеко. Може сорок? - Та де, більше.-Ну приблизно сорок?-Ну десь так. прикидаю що це десь дві години, думаю норм, встигаю, і тою ж дорого що зранку, в темряві вона краща. По трасі цього разу котиться гірше, хоча тріщин не відчуваєш, покрихи гудять, але зустрічний вітер шумить сильніше. Впасти за кимось не видається можливим, бо швидкісного режиму тут не дотримуються, білі знаки для галочки, та й 32 зубів спереду, це окрім спущених покрих та вкатаності, швидкості не надто додає. Добре хоч дорога загалом вниз, згадую Хижу Історію біороботів, правда вітер у мене фігня. Так і закотився до вокзалу в Стрию, кілька раз зупиняючись для відігріву стоп, і будучи налаштованим на 45-50 км. Виявилося 39,5 км, 1,49 їждження. Квиток в касі беру вже спираючись на ровер, електрики на вокзалі геть не стало. Поволеньки доповз до крісел, благо в залі південному порожньо майже, почав сконцентровано пережовувати залишки рулетика, а потім і яксихось кримських хлібців. Оскільки усі обгортки зі мною, намагаюся скласти баланс між вжитими і витраченими калоріями, виходить що я з'їв більше в двічі, в от навіть натискати кнопки приладу було доки не перекусив важко. Коли хрумтів хлібцями (воно як чіпси по звуку), біля мене сів чоловік років 50-ти і почав читати газету. Навіщо, я хз, місця ж довкола багато, а тут бачу моє хрумкотіння (нє ну рот то закритий, метрів 5 і не чутимеш) йому явно заваджає, відкашлявся, склав газету, обернувся до мене і вдихнув повітря для початку якоїсь безглуздої, як і його газета розмови, можливо навіть на релігійну тематику - Святвечір же на носі, а цей от жує, а то ж не можна, то ж піст. Зустріч поглядами позбавила мене акустичних мук, можливо в чоловіка того все ж наявний глузд. Пішов він собі у інший зал, північний, а там виявилося опалювалося. Електрина під'їжджає, у мене колотун, мокрий ще й не надто ситий. Думаю що кинуся до лавки із калорифером знизу і вже там відігріюся. А тут калорифер під кожною майже і вагон практично порожній. Красотааа.
Але ровер і я брудні - траса хоч і траса, але бруду аналогічно болотам, сенсу в купанні немає тепер. cwy.png

user posted image

У Львові не так вже й холодно, вирішив таки велодоріжкою повертатися. На куьпарківській навпроти лікарні з-перед тролейбуса вирішили перебігти дорогу "жіночки", відгальмовуюся із заносом, кажу мов куди ж ви, перехід он 5 метрів і зараз червоне, ще й перед тролейбусом. "Ой, яка велика машина", ну тут я вже правдивими словами розказав їм що буде із ними, якщо не відгальмуюся, можливо я і дискредитую велосипедистів в очах прихожан, але хіба ж це адекватні організми? Наукова, як завше кілька мудагів яким на вухо натякаєш що це велодоріжка, ще й фара передня перейшла в аварійний режим - стокові кетайські акуми передбачувано лайно. Біля ВАМу бачу гостя із далеких вісімдесятих - Форд Оріон, білий, наче в хорошому стані, водій саме курить у відчинені двері, а авто стоїть акурат за паркувальною розміткою, питаю, мов із якою метою Ви так поставили, каже передати привіт "вашому головному, який по телевізорі виступає" із 8-ї школи , від якоїсь там синиці, мов вчилися разом. Я прикидаю. що за мого головного інженера цей чоловік молодший, мабуть щось попутав. А хто в телевізорі я взагалі хз, бо не дивлюся. Все ж повторюю питання, мені радять поїхати в Норвегію, ібо тут всі мудаки, і дотримуватися будь-яких правил без сенсу, бо робиш із себе білу ворону, далі іде трансляція премудростей чоловіків яким в районі 40-ка і які зрозуміли, що все пропало, і наче помудрішали. Мов проблеми суспільства нашого із часів Брєжнєва ноги мають і т.п. Скільки я вже такою всілякої х-ні чув, і скільки ще почую. Головне самому таке не виголошувати. Таки потім признався що так стояла дорога машина і він не зотів проблем, став так-само біля неї. Не розумію логіки що заваджало стати по-людськи, або в іншому місці - паркінг майже порожній. Ну але роз'їхалися, відразу ж під мостом прихожанин із пляшкою іде певне до святкового столу, велодоріжкою ж, намагається зробити мене винуватим, але коли повертаюся, то позицію змінює, до розмови не охочий, претензійно бажає веселих свят, послав, іде, не реагує. Сумно. хоча тішить, що не велодоріжкою.
До кого б то ще доябатися?.. laugh.gif
Але вже додому докотився без пригод.
Вдома мене правда таки настигло те від чого втік у гори. але концентровано, все відбулося швидко і більшою частиною заочно. Всілякому нісенітниць я майже не вислуховував. Що тішить.

Також разом із покрихами було цікаво як себе поведе щойно-встановлена 70-та щиманівська каретка. Бо 51-ша вмерла за сезон, і бруд там із водою виявлений. Після перебирання у лівій виявив трохи піску, що ще раз натякає на те, чим є Шимана.

Разом із добирання на поїзд-з поїзда вийшло близько 98-ми км, що навіть якось не тру, як для першого виїзду не по місту в 2014-му.
Трек горами.
Трек до Стрия.

P.S. А от спуск від Параски в Корчин достатньо таки цікавий, кілька днів із сучкорізом (а краще чимось потужнішим) і лопатою де-не-де, і буде цікава траса для давнхілу і не лише. Єдине що із самої Параски спуск надто крутий, траверсу б наробити.
Достатньо складний і насичений для того, щоб на день вистачило - піднявся на хребет, дістався до Параски і вниз. Але там нацпарк, хз чи можна такі роботи проводити.

PlusOdyn - 12 ѳ 2014, 20:21
Email Poster
Top
pakolv
12 ѳ 2014, 20:56
Quote Post


@У Team
****

: no-one-cares
: 1564


7-8 фото ПлюсОдин-неведимка?
Top
PlusOdyn
12 ѳ 2014, 21:02
Quote Post


Болотоплавець, посол товариства тверезості
****

: катаюся країною - Оббухів/Українка -> грьобаний Зугрес
: 2299


QUOTE (pakolv @ нині, у 21:56)
7-8 фото ПлюсОдин-неведимка?

Там особливі лікувальні грязі. biggrin.gif
Email Poster
Top
pakolv
12 ѳ 2014, 21:04
Quote Post


@У Team
****

: no-one-cares
: 1564


ітс е міркл!

pakolv - 12 ѳ 2014, 21:04
Top
_BuR_
12 ѳ 2014, 23:28
Quote Post


ВЕЛОКУР"ЄР
*****

: Львів
: 3395


Ну пацан, ти дав, чую себе матрасником навіть з моїм 33тисяним накатом.
Top
pakolv
13 ѳ 2014, 10:48
Quote Post


@У Team
****

: no-one-cares
: 1564


віндстопер -фігня
наступного разу до солодкого молока бери з собою ТКП smile.gif
Top
demon
13 ѳ 2014, 11:30
Quote Post


Membёr
****

: Львов (район Южный рынок)
: 1665


Оценил молодежный стиль и приятный юмор. Хорошо что сменил технику письма laugh.gif
Top
PlusOdyn
30 2015, 21:48
Quote Post


Болотоплавець, посол товариства тверезості
****

: катаюся країною - Оббухів/Українка -> грьобаний Зугрес
: 2299


- А що це у Тебе таке?
- Спальник.
- Такий маленький?
- То вопшем женський, щоб менший був.
- Тобі треба "бля беременних женшчин" - щоб пузо поміщалося.



Останні дні відпустки, яку я успішно використав не так, як хотів, і все таке, одним словом розчарування і депресія, але зайшов до nestoror і обзавівся у нього наплічником кантори Салеша, ще із старим, людським логотипом, а через день і спальник новий, який обіцявся важити 700 шрам + прімалофт, мов як пух, але ще краще. Дай думаю собі таки потещу нову спорягу, попхаюся, куди не планував, ото знаєте із Сколого на Майдан. Але до Сколого електриною їхати лінь, і чохол брати лінь, тому вирішив із Трускавця вирушати.

Натицькав трек, залив на роверовий компутер, і бачу, мов забігайлівок дорогою не густо, нагодувати чудо-девайс буде ніде, але таваріщ alex4alex i S853 помогли літієвими бутерами.

Перед виїздом зважив роверко, зі всім ~ 14,5 кг, а наплічник 11,5. Ну таке, я із наплічниками із осені напевне лише на роботу їздив і то кілька раз, але із багажником було б гірше, все ж гори.
7, 24, пакуюся в електрину до Трускавця, а вона не звичний ЕР9, а бувший Захар Беркут, там можна відчути, як це, коли у тебе більше 26-ти. unsure.gif
user posted image
До Стрия було їхати чудово, людей немає, але після... я усвідомив, що Стрий, то ті ж самі Броди, але на півдні.
Вилізши в Трускавці, відразу ввімкнув трек і ним майже відразу опинився на грунтовці, яка потім вже вивела на "покращену" дорогу в гору.
user posted image
Роверко був таким молодий та чистий, і покрихи були по-асфальтному набиті на 2,5/3 кг, що відразу дало себе знати на щебні, тому скинувши тиск до 1-1,5 і ланцуг на 22-гу зірку, покрутив догори. І тут здавалось би і градієнт не такий, щоб аж, але наплічник давав себе чути, тим, що в особливо цікавих місцях, які б за нормальних умов вискочив би на ногах, переднє кулко пускалося берега. Вже майже при кінці таки зліз із роверка, думаю ну нафіг, а виявилос було ще лише 30 м підйому, тобто зовсім трохи, що шкода. На горі роздоріжжя, заледве не провтикав поворот праворуч, і краще б мабуть провтикав, бо жипера, бть, і брати їхні менші, квадроцикілсти, розкатали місцями дорогу у вівсянку. Ну до сюди
user posted image
ще було нормально, але потім... потім був треш, довелося йти пішки, ковзаючись і матюкаючи ДВЗ, бо стара дорога вже ен зовсім дорога, а нову прокладали цими гидотними маленькими повнопривідними колесами.
Вибрався я тим всім на дорогу, якою їздив троха більше як рік тому, коли в Східниці подався на щебінчастий апхіл до "Карпатських Полонин" (дорого і не смачно, не ходіть туди), втішило те, що біля бурових установок привели до людського вигляду дороги. раніше доводилося волочити роверко по розмитій колії, правда в іншу сторону.
user posted image
А далі їхав собі непоганою дорогою до Ямельниці, як і планував і тут трек повертає праворуч, ну я відповідно згідно нього. А дарма, бть, грьобані автотрекери, що Гугл, що Графхоппер, проклали мені дорогу старою лісовозкою, місцями зарослою, ну і на одному із поворотів бачу мов чистий іс, давай но я в низ, трекер показував мов наступний вейпоінт якраз в тому напрямку. Довийо. Спочатку все було чудово, а потім був подив, як я тим ухилом ще їду, а не кочуся почергово колесами-шоломо-спинов-колесами. А поітім була колода, яку я думав перескочити як і решту, але наплічник таки зіграв свою роль, одним словом вчасно вищібнувся і хвала ригідці. І памперсу, що трима те, чим можна вдаритися дещо не там, де вдарився. Потім вже пішки і траверсуючи схил знайшов стару зарослу дорогу, щось схоже на окопи, і дебелі колоди, які валяються там вже не перший рік. Трекер почав вийожуватися і напрямки на вейпоінти. в т.ч. і наступні були якось ну туди куди я планував, але внизу шуміла вода, таки вирішив рухатияс до неї, хоча планував, що текти вона буде в іншому напрямку, але тим не менше, там у мене за спиною брід, і дорога вздовж річки, доволі таки чудова, рекомендую, як часом там заблукаєте. wink.gif
user posted image
Але виїхав я не в Ямельницю, як планував (хоча вже здавалося знайома дорога і з того потічка я колись, років так із понад 10 тому набирав воду, а ще він топив нам кухню mosking.gif ), а в Підгородці, отак довірь тим сервісам прокладати тобі маршрута (трек був ще ближче до Східниці).
Ну а там вже асфальт, і перед крушельницею міст через Стрий, востаннє я його бачив тоді ж. коли набирав воду, кажися він був інший і красівший, а зараз метал, гуркотить під колесами.
user posted image
Із таким чудовим видом вирішив перекусити котлетами, загорнутими в млинці для налісників (несподівано шикарна річ), троха посушити мешти і погріти ноги об гарячий метал (ото ті твої білі шкарпетки, які Ти так ретельно прав?)
user posted image
Помпувати колеса було лінь, за що я поплатився вкатаністю, доки доїхав тим асфальтом до Коростева (цікаво, а що було в Сколівському дитбудинку початково?), де знову перекусив все тими ж котлетами в млинцях і спробував покотити вгору. Дорогою трапилися щокаті стайкболісти. які розігрували конфлікт між ЕС і совком. Нічого хорошого я про них не думав.
Також нічого зорошого я не думаю і про ці грьобані он-лайно маршрутизатори, які прокладають дорогу часом навпростець і болт вони ложили на граддіент.
user posted image
Коли таки виліз на дорогу вирішив, що всьо, я ябав, тре траверсувати, бо нема на то здоровля, ну і так докотився до РТСки
user posted image
Ще десь внизу мене обігнала була кажися вишнева Нива, там був водій і якесь прекрасне йому тєло, одним словом пройшов я територією РТС повз прочинені двері тихо і безперешкодно, вийшовши через хфіртку на хребет. Ну і троха вище у мене є фото із снігом, а тепер без (ще хотів внизу зробити, де кількома постами вище роверко із рукавицями, але вже лінь було злазити)
user posted image
Ну а потім ще трохи стежкою крізь хащі, прийшов до місця, де стежка зі Сколого виходить на хребет, там ще джерело поруч (щось геть охляло, раніше його чистили, доглядали, а тепер заледве воли модна набрати), на самому роздоріжжі ставити намет якось було не цікаво, а от трохи вище, там саме збс, і вітер з півночі-сходу не дме, бо ховаєшся за ялинки і трава "закупорює" відстань від тенту до власне намету, що у моєму випадку зменшує охолодження намету, і лежати якраз посередині бувшої колії від коліс саме збс і головне, що звідти можна помилуватися трубами Бурштина. biggrin.gif
user posted image
Коли набирав воду в джерелі, йшов хлопака, казав від Гуркала, хотів вийти в Коростів, от щось у ньому знайоме таке, а згадати хто і звідки я не міг.
Поки розклався і зготував собі якісь там 7-мизлачні пластівці із шкварками і котлетами (але того разу без млинців), до мене на новосілля прийшла ціла купа місцевих вампірів, тому довелос від них ховатися у намет, перед трапезою подушивши усіх, хто таки вскочив всередину разом зі мною.
user posted image
Сутеніло, було десь близько восьмої вечора. але хмари хатягнули небо і на цікавий захід сонця я не розраховував, тому завалився спати, і прокинувся аж в 4-й ранку від ого, що змерзли плечі - велокомп показував +10*С, а от спальник із своєю робото таке враження, що не справлявся. Хоча звичайної бавовняної футболки мало б бути достатньо. Добре хоч ноги були в теплих сухих шкарпетках (чи не найкращий спосіб від "мозку" на ногах, як часом хто ще не знає). Дрімачи провалявся до 8-ї ранку, сподіваючись, що сонце таки вигляне і просушить мені намет і нагріє все довкола, так, щоб не сутулитися від холоду, але сонце ховалося за хмарами, освічуючи сусідні гори, але не мою.
user posted image
Зварив собі вівсянки із згущиком, на те, щоб помити посуд і вмитися/почистити зуби пішло менш як фляга води, що мене втілило. Зібрався, на роздоріжжі зустрівся якийсь патлатий, який йшов із Рибника, тобто через Майдан, куди я збирався, питав про дорогу, казав що все дуже сумно, і він маючи двопідвіс і накат на ньому Кримом (це звучить так-само кумедно, як скількісь там тисяч км на МТБ laugh.gif ) мені б туди ен радив пхатися, бо рачкувати доволилося і взагалі дороги немає. Потім пробіг давній знайомий, якого я остаточно впізнав вже коли він повертався назад, Чок, каже забіг на Параску за 1год 33 хв. Тру. Тру.
Вже біля самої вершини Параски зустрів сімейну пару із Чадом, мабуть мого віку, чоловік таке враження десь із ЧДових країв. ВОни теж нічого хорошого про дорогу на Майдан не сказали, хоча певний досвід мали, ну думаю впаду но я до Крушельниці, авось там Крушлі наразі таборують.
Потім був поворот праворуч, наче стежка, стежка таки кабаняча, дофіга тих стежок, сліди на колоді, я кожні кількадесят метрів шукаю очами дерево. на яке можна вискочити. якщо раптом, боча востаннє я на дерево залазив все біля тої ж Ямельниці, здається то був 2004 рік, ковзання мокрими ярами вниз, десь на висоті 818 м я себе почав тішити. що ще скинути 200 метрів, до 600 і буде мені щастя. Багато слідів наче від окопів, потім знайшов ще квадратне заглиблення, може бути навіть вхід в криївку, а може і хтось акуратно прикрив лятрину кілька років тому, перевіряти не став, а то мало чого, знайшов таки закинуту дорогу, нею і виїхав на галявину вище Крушельниці, дорогою навернувшись в калюжу (десь була книжка про динамічні навантаження на грунти, таки варто прочитати), Крушель не було, тому вирішував, їхати дорогою в Рибник, як планувалося, чи може десь вниз, подумав мабуть в Рибник. ТОго разу вже напомпував колеса на мості через Стрий, в Підгородищі почалася злива, але я від неї намагався утікти, що майже вдалося, тут мов Тустань 5 км, ну дай думаю вкручу. там наче дорога до Східниці є, може то звідти в Трускавець, чьо дарма мокнути. Ну докрутив до Урича (таки десь 5 км), там кажуть до Східниці 6 км ( і тут не збрехали, що дивно), перед Східницею дощ зник, десь в стороні Рибника гриміло і блискало, ну то я повернув собі до вітряків. А там виявилося підйом. а потім спуск, а потім підйом, на якому довелося добряче ломати на 36-32, бо зупинятися, і скидати ланцуга на 22-гу зірку було лінь.
Вітряки стоять, хоча вітер в наявності, по 110 кВт коден, як не помиляюся, але колеса застопорені, тіко поводять лопатями, як таргани вусами, на величину ходу. На одній із установок лопать надламана, експуатувати їх, так розумію, нікому не хочеться, або не можеться через гроші. Уінденерго. Собака на прохідній активно гавкотіла, значить розхабарити не так просто.
user posted image
Потім спуск в Борислав, час до електрини ще є, дай думаю до Дрогобича накочу, ніколи там не був. От якби мені таку ковбасу одноіменну, як вулиця Дрогобицька в Бориславі довжиною, ото було б чудово. wub.gif
Після таблички ДРОГОБИЧ надибав трушний індастріал, який не гудит
user posted image
Там ще вентиляторні градирні є, такі ж бачив на хімці в Гомелі, дебелі і неправильно відрихтовані - дифузор замінено на циліндричний насадок, що не фен-шуй насправді, але у виготовленні простіше.
user posted image
Щоб не порвати памперса таким захоплюючим видовищем, подався далі, там наче як кільцева дорога, маршрутка стоїть, до залвокзалу, питаю у водія мов чи далеко, каже ровером хвилин 40, там кілометрів із 9. Ну думаю, гг, спробуємо. Непогано так місто виглядає, скажу я вам, треба буде якось собі там погуляти. але за 20-25 хв я вже був на вокзалі, при тому не вкручуючи. За трохи часу (десь хвилин 30 після нашої зустрічі) побачив того водія, хотів підійти, мов можна й швидше доїхати, але не вийшло.
Квитки купити було не просто, оце все кумівство треба викорінювати вогнем як на мене. оті всі квитки по-блату і т.п. - тут черга а вони собі там вибирабт краще місце, і полюбе не те, бть. Спроба відмитися у вокзальному платному туалеті вартувала мені 2-х гривень і конфлікту із тамтешнім касиром, чи як то назвати, оправданням її було мов негативні люди сюди приходять.
Ближче до електрини порожній перон наповнювався відїжджеючими, частина яких себе поводила осудливо, зі слів іншої частини.але ті другі на перших уваги не звертали, таке от.
user posted image
В електрині треба пхатися мабуть в той вагон, який до Трускавця ближче - там дерев'яні лавки, і на ровер більше місця. Бо той, що до Дрогобича - там "пакращення".
В Стрию підсіла молода сім'я із дітьми, їхня шкала "чисто-брудно" мені неосяжна, я навіть думав дати їм своїх вологих серветок, але то певне було б образою їхньої ортодоксальної чистоплотності.

От трек, до кабанів не ходіть. І наплічник то не торт. Навіть крутий. Треба певне ще скидати вагу. І мені і спорядженню.


Email Poster
Top
ЧД_
01 2015, 8:32
Quote Post


sprzedawca materacow
*****

: Lwow (Привоз)
: 8668


От пАдлюка. сказав бы, ЧД бы составил компанию. Але ЧД бардачник, то видразу попереджаю.

user posted image

laugh.gif

ЧД_ - 01 2015, 10:29
Top
Taiwo
01 2015, 11:36
Quote Post


road sage
***

: Львів / Топольна
: 682


З - Заздрість sad.gif
Email PosterUsers Website
Top
PlusOdyn
01 2015, 15:48
Quote Post


Болотоплавець, посол товариства тверезості
****

: катаюся країною - Оббухів/Українка -> грьобаний Зугрес
: 2299


QUOTE (ЧД_ @ нині, у 09:32)
От пАдлюка. сказав бы, ЧД бы составил компанию. Але ЧД бардачник, то видразу попереджаю.

Ото якраз і є перевага того, щоб кататися самому, що їдеш коли хочеш і куди хочеш, а як не хочеш, то нє. Хоча кому я розповідаю. wink.gif

QUOTE (Taiwo @ нині, у 12:36)
З - Заздрість  sad.gif

Угу, особливо коли тарабаниш ровер вгору або вниз на собі. laugh.gif


Внаслідок того всього думаю над бівачним мішком, бо нафіг той великий намет. І улюблені джинсові шорти, які важать 0,5 кг (по тому вже зважив) також мабуть не варто було брати.
Ну і хароший надьожний нєржовий банєк на 0,5 кг певне треба замінити на шось легше, але люмінію не хочу, хоча ідеальним по функціоналу був старий добрий армійський банєк, на якого навіть був пошитий чохол і пофіг: на хвойних вариш, чи нє.
Email Poster
Top
PlusOdyn
08 2015, 12:12
Quote Post


Болотоплавець, посол товариства тверезості
****

: катаюся країною - Оббухів/Українка -> грьобаний Зугрес
: 2299


Пробував розписати все із фото, але стерлося, тому от вам фото


День перший - зустрів і nao і Bur'a, як завше зБрод, 30 кг в баулі, в пісках дещо хижо:


День другий - туди, поборов таки базальтове "соше", яке раніше побороло мене на алюмінії, 26-х колесах і дубовому ХЦРі. Ну і порожній був

назад - чудова дорога, можна нею їздити, хоча не обійшлося без полів на початку, того разу знову набитий баул


День третій - це все заслуговує на оральні фрикції із конем, тому поїхав відпочити до Надслучанської швейцарії - надвечір виглядає чудовоі порожньо


День четвертий початок - відпочиваючих стає більше, шум наростає, тому і їм бажаю фрикцій оральних із конями так і не облазивши ті всі красоти - залишив нна наступний раз

натомість в Березному помінєв ланцуга (оце про тутешні події співалося ланцуги, піроги, Вайпера) і запивши мінералкою степаня докотився до вузькоколійки


День п’ятий - у вузькоколійках найнер як 36-р в Мукачівці, і ось вона наче перлина Біле озеро, але там купа відпочиваючих, шум, гам, і відсутність питтєвої води, тому і їм бажаю еротичних стосунків із конями, після чого заливаюся молочними коктейлями в Кузні

після чого не доїжджаю до Ковеля злякавшись блискавок попереду і вночі таки розумію що добре що я в наметі


День шостий - боротьба із вітром, обід порч із весіллям локальним, Вопак - лайно, ковбаса там вже на пенсії, потім боротьба із асфальтом, і в якості винагороди - чудове кемпінгплейс трохи за Нововолинськом - рекомендую


День сьомий - дещо шалені локальні велотуристи до Польщі сім’єю, по ЗБузі ровер не хоче їхати, поворот на Раву не сильно хороша ідея, особливо Угнів, хоча і він і Белз розважжили споруами, ну з Рави там накатом вже до Action Bike, де Bur ділиться салатом, а Петро підносить чай і галяретку. Це як "Три комерсанти".


PlusOdyn - 08 2015, 12:13
Email Poster
Top
1 (1 0 )
0 :

Topic Options : (2) 1 [2]  Reply to this topicStart new topicStart Poll