РЕЄСТРАЦІЯ | СТАТТІ | ПРАЙСИ | АДРЕСИ | ЗВ’ЯЗОК




велосипеды Cannondale во Львове

Forum Rules Щоби маршрут опинився серед рекомендованих:
Сторінки: (2) [1] 2  ( Перейти до першого непрочитаного повідомлення ) Reply to this topicStart new topic

> Велоподорож Тернопіллям, 2 дні байкерського щастя
JeD
Дата 08 Жовтня 2007, 22:02
Quote Post


Постійний учасник
***

Звідки: невідомо
Повідомлень: 937


День перший (6 жовтня 2007 р) 83 км.

Тернопіль-Микулинці-Теребовля-с.Підгайчики-с.Долина-с.Буданів-с.Могильники (Трудове)


Як колись писали на одному розумному сайті, Тернопілля, то така штука, до якої хочеться повертатися ще і ще. Після частково невдалої літньої подорожі, коли через форс-мажорні обставини ми змушені були зійти з маршруту, в голові засіла думка, що в цьому році я мушу повернутися в Тернопіль знову. Незважаючи на невтішні прогнози усіх без вийнятку сайтів, порадившись із велопобратимами, вирішили їхати саме на ці вихідні. Так як подорож планувалася дводенною, стояла дилема чи везти спорядження на спині, чи пакувати то все на багажник. Кількаразові пакувння перепакування вимусили відмовитися від заплічного варіанту, тож на спину перекочував лише наплічник з каріматом, балоном, пальником і канапками, а байк поважчав на 9кг.
Наша трійця ( я, моя дівчина Марта і наш файний колєга Роман) зібралися раненько в центрі і помчали на тернопільську електричку. Як завжди, незважаючи на те, що влізли в перший вагон, публіка зустріла нас нерадісно. Особливо добили слова однієї з розповсюджувачів всякого хламу ставити байки “десь там”, що вона включала в поняття “там” я не уточняв, натомість порадив “там” зберігати їй свого велосипеда. В результаті, нам все таки пощастило знайти окремі лавки, де ми заштовхали ровери і себе рідних.
З вокзалу в Тернополі стартували о 12:45 і вже тоді було ясно, що за перший світловий день нам прийдеться промаслати в хорошому темпі, плюс до того вже в суботу ми би мали доїхати до Бучача або хоча б до його передмістя Підзамочка.
Виїжджаємо вул. Микулинецькою в напрямку однойменного села, рельєф стандартний вгору вниз, вітру немає, середню тримаємо вище 20. Найліпше те, що всупереч прогнозам небо синє і сонячне, правда на горизонті висять свинцеві хмари. В Микулинцях робимо перший привал оглядаємо і фотографуємо (вже вкотре) костел, палац і замок. Далі наш шлях на Теребовлю. Долаємо неприємний підйомчик після Микулинців, а далі байк летить як стріла, стрімкі спуски дають достатній запас швидкості, щоб здолати підйом за інерцією, та й дорога більшою мірою пряма, або веде униз. В Теребовлі знайомими вуличками зразу їдемо до замку. Замкова алея закидана битим шклом, через кожні 50 м. трапляються сходинки, тож тянемо своїх коней руками до вершини. Теребовлянський замок величний і неприступний. Товщина його стін така, що там запросто можна влаштовувати велоперегони. Краєвиди (особливо з вежі) запаморочливі, парк поруч навіває спокій, шкода тільки, що стрілки годинника невпинно повзуть до заходу сонця. Після Теребовлі рушаємо на Підгайчики (не плутати з м. Підгайці). Там теоретично нічого особливого не мало бути, просто саме село було орієнтиром, через який ми мали попасти в с. Долина, а далі в с.Буданів. До Підгайчиків веде феноменальна, як для сільської місцевості дорога, гладка як дзеркало, так що навіть на швидких спусках їзда в стилі хендс фрі не заподіює жодних проблем. В Підгайчиках натикаємося на перший серйозний тягун 9%, само собою підйомів і до того було добіса багато, але цей, ознаменував початок дійсно складного рельєфу. Десь на середині підйому помічаємо місцеву церкву. Видно, що вона нова, але досить симпатична, тому виникає дискусія чи злазити посеред підйому і фоткати її чи вибратися нагору і вже там мордувати фототехніку. Рішення проблеми доволі несподівано знайшлося зліва в густих зарослях трави. Там ми помітили закинуте старе кладовище і напівзруйнований гробівець. Злазимо і незважаючи на час тратимо 15 дорогоцінних хвилин на дослідження.
Далі наш шлях лежить вверх до села Долина. Тут інтернет обіцяв нам дофіга хорошого і цікавого, але поспілкувавшись із місцевими, які долали підйом на возі, я вияснив, що тут нам “світить” лише відновлений костел. Чесно кажучи деякі речі краще не відновлювати, або відновлювати професійно. Костел, виявився обштукатуреною сірою будовою вкритою розписами місцевих Рафаелів. Коротше не вразило. Маслаєм на Буданів. В буданівському замку колись містилася лікарня для душевнохворих, може і зараз міститься, ми це не виясняли. Загалом село чомусь справило депресивне враження по типу американських містечок з голівудських фільмів страшилок. Замок ми таки оглянули і костел на замковій горі теж, але загальну депреснякову ситуацію це не змінило. Фінальним акордом була моя спроба набрати води з придорожнього колодязя. Моментально, нізвідки появився місцевий і сказав, що звідси воду брати не можна. Я подумав, може в селі джерела брудні або ще щось, на що мені пошепки розказали страшну історію про односельчанина, який в тому колодязі недавно втопився. Набираємо воду на сусідньому обійсті і покидаємо Буданів. Та й покинути його було не так то і легко, адже перед цим довелося подолати 2 кілометровий тягун.
7 вечора, починає сіріти, розумію, що до Бучача не дотягуєм. Врубаєм світло і їдем далі. В цій частині дистанції нас чекали польові ігрунтові дороги, тому критично було не провтикати потрібний поворот. Ну але подорож не була б подорожжю без блуду. Поворот ми провтикали і зрозумів я це тільки після того як ми вже відїхали за 4 км від останнього села. При цьому дороги там це суміш грунту, каменюк і залишків астфальту, які ще Ілліча пам‘ятають. Попереду бачимо світло, якесь село, по карті виходить, що збилися десь на 4-5 км і доїхали до Трудового, яке в плани не входило. Підрулюємо до першого обійстя, на якому шось ворушиться, питаємо де ми є. Кажуть в Могильниках. В усіх зразу виникли прикольні асоціації, темрява, заїхали не туди, ше й в Могильники приперлися )))). Кажу, що їдемо в напрямку Бучача, пояснили нам дорогу в об‘їзд так, як вони машиною їдуть, а воно ясне діло, де автомобіль застряне, байк проїде тому об‘їзд нам був ні до чого. Дякую їм за пояснення, кажу своїм, шо тим шляхом ми не поїдем, бо гак вийде в хрінзнаскільки кілометрів. Вирулюємо з села, як на зло ніде нема ні деревця, нічого суцільний пустир. Сходимо з дороги туди те пустир знижується, розбиваємо намет так, щоб не видно було з дороги. Готуємо в наметі чай і вечерю, ставимо будильники на 6 і спати.

День 2 (7 жовтня 2007 р.) 107 км.

Могильники (Трудове) – с.Підзамочок – м.Бучач – с.Дарахів – с.Струсів – Тернопіль


Ясне діло в 6 прокидатися ніхто не хотів, було холодно і темно. В 6-30, стиснувши волю в кулак оголошую підйом, гріємо чай, готуємо сніданок, вилазимо з намету і... в 300 метрах помічаємо сіру будівлю, яка виявилася розкішним костелом 16 ст. Оце так подарунок за вчорашній блуд. Попередній огляд зразу показав, будівля була багата і велична. Про це свідчать габарити, зовнішня оздоба, залишки статуй з боків і пам‘ятний знак навпроти. Поруч, поросле бур‘яном кладовище. Одним словом мінімум 30 хв. пішли на оглядини і фотосесії.
До Бучача з урахуванням вчорашнього гаку треба було їхати бл. 20 км., з них 15 кам‘яними роздовбаними грунтовками, де навіть тракторам нелегко. Я взагалі мовчу про підйоми в тих краях. З горем пополам проти сильного вітру ми догребли до Підзамочка, враховуючи, що з Бучача все рівно доведеться вертатися через Підзамочок, залишили останній на потім, і помаслали в Бучач. Перше враження, це офігенно довгий спуск, друге враженя це те, що на той спуск потім доведеться лізти в зворотньому напрямку. Попали ми в Бучач в час коли всі місцеві або сиділи по хатах, або були на службі в церкві. Людей на вулицях виявилося неймовірно мало, всі забігайлівки і магазини були закриті. Довелося харчуватися архітектурою. Першою в списку була ратуша, яку зараз реставрують. Чесно кажучи, то шедевр і повний антиреспект мудакам можновладцям, які за стільки часу не зуміли відновити спорду. Далі, дивимося симпатичну церкву і рушаємо містком черз р. Стрипа дивитися на комплекс монастиря Василіан. Комплекс гарний і відновлений, але прикинули, що з замкової гори дивитися на місто цікавіше. Полізли в замок. З замку збереглося трохи стін, 2\3 оборонної вежі. Симпатично, висота залишків мурів таки захоплює подих. Колись це мабуть була видатна твердиня. Зготували чай, перекусили і вирішили, що пора їхати.
Вертаємось через Підзамочок, де знаходяться дуже симпатичні руїни замку. Нехай Вас не вводить в оману мала висота оборонних мурів, з яких місцеве бидло будує свої халупи і госпбудівлі, насправді місце надзвичайно енергентичне. Крім того, добре збереглася в‘їзна брама, частина башти, кілька стін замкового палацу. Перед замком розкинувся невеликий фруктовий сад, а за садом, урвище укріплене кам‘яними брилами і каньйон р. Стрипа, надзвичайно красиве місце. У Підзамочку ми провели близько години і вирішили, що пора в дорогу. Шлях нам був прямий, без усяких там викрутасів і затяжних підйомів аж до с. Дарахів, щопрада вітер у пику дув такий, що моментами здавалося байк стоїть на місці. В Дарахові є старе кладовище, цікаве передовсім тим, що фігури і могильні камені виготовляє династія професійних майстрів скульпторів ось уже другу сотню років. Кладовище дуже гарне, якщо там будете, обов‘язково загляньте, воно зразу при дорозі зліва, якщо їхати в Тернопіль. Після Дарахова починаються круті американські гірки, дощ і посилений вітер, який здавалося дує з усіх напрямків, куди б не завернула дорога, відчуваєш його крижаний подих. Доїжджаєм до Струсова, тут з цікавого костел і церква, два кліки затвором фотоапарата і поїхали далі. Чим ближче було до Тернополя, тим противнішим ставав вітер, доходило до того, що на деяких спусках байк сам зупинявся. Я вже не міг дивитися, як велокомп на спуску показує 15-12-10-9-8 і мусів крутити з подвоєною енергією. Знову вшкварив дощ, що вкупі з роздовбаною дорогою повною калюж на вїзді в місто зробило наш вид особливо респектабельним. Одним словом прикотили на вокзал ми ще засвітла, за 2 з копійками години до відправки електрички на Львів. Пішли в зал очікувань, купили вина, налили в термос, шоп менти не докопувалися і так потроху грілися. Електропоїзд подали за годину до відходу, тож повантажилися без проблем. А далі майже 4 години дороги, вокзал, спуск нічною Городоцькою, відпровадив Марту і її байк, та й покотив додому. Приперся десь близько 00:40, ванна, гарячий чай і спати. Засинаючи подумав, що я знову хочу на розбиті сільські дороги Тернопілля, до зруйнованих мурів фортець, до незвіданої подільської землі, яка в будь-яку пору року асоціюються у мене з зеленим кольором весни.




Email Poster
Top
JeD
Дата 08 Жовтня 2007, 22:03
Quote Post


Постійний учасник
***

Звідки: невідомо
Повідомлень: 937


Костел в Микулинцях. Баян та все ж )))

Це повідомлення відредагував JeD - 08 Жовтня 2007, 22:05

Прикріплене зображення (Клікнути для збільшення)
Прикріплене зображення
Email Poster
Top
JeD
Дата 08 Жовтня 2007, 22:06
Quote Post


Постійний учасник
***

Звідки: невідомо
Повідомлень: 937


Атланти Микулинецького палацу

Прикріплене зображення
Прикріплене зображення
Email Poster
Top
JeD
Дата 08 Жовтня 2007, 22:08
Quote Post


Постійний учасник
***

Звідки: невідомо
Повідомлень: 937


Микулинці. Замок

Прикріплене зображення
Прикріплене зображення
Email Poster
Top
JeD
Дата 08 Жовтня 2007, 22:10
Quote Post


Постійний учасник
***

Звідки: невідомо
Повідомлень: 937


Дорогою ми знайшли помаранчеву кульку і табличку з шашечками, яку очевидно загубив якийсь таксист. Все це перекочувало Марті на байк і рюкзак, так шо в групі в нас появився свій рикша

Прикріплене зображення
Прикріплене зображення
Email Poster
Top
JeD
Дата 08 Жовтня 2007, 22:13
Quote Post


Постійний учасник
***

Звідки: невідомо
Повідомлень: 937


Вдалих фоток з Теребовлі на мому фооапараті не знайшлося, тому закину коли заберу решту фоток, а поки що фрагмент церкви в Підгайчиках, вона ніяк не хотіла влазити в обєктив

Прикріплене зображення (Клікнути для збільшення)
Прикріплене зображення
Email Poster
Top
JeD
Дата 08 Жовтня 2007, 22:17
Quote Post


Постійний учасник
***

Звідки: невідомо
Повідомлень: 937


Гробівець на закинутому кладовищі в Підгайчиках

Прикріплене зображення (Клікнути для збільшення)
Прикріплене зображення
Email Poster
Top
JeD
Дата 08 Жовтня 2007, 22:19
Quote Post


Постійний учасник
***

Звідки: невідомо
Повідомлень: 937


Жертва реставрації, костел у с. Долина.

Прикріплене зображення (Клікнути для збільшення)
Прикріплене зображення
Email Poster
Top
JeD
Дата 08 Жовтня 2007, 22:20
Quote Post


Постійний учасник
***

Звідки: невідомо
Повідомлень: 937


Буданів. Фрагмент остелу і замкова вежа

Прикріплене зображення (Клікнути для збільшення)
Прикріплене зображення
Email Poster
Top
JeD
Дата 08 Жовтня 2007, 22:23
Quote Post


Постійний учасник
***

Звідки: невідомо
Повідомлень: 937


Костел в Буданові

Прикріплене зображення (Клікнути для збільшення)
Прикріплене зображення
Email Poster
Top
JeD
Дата 08 Жовтня 2007, 22:25
Quote Post


Постійний учасник
***

Звідки: невідомо
Повідомлень: 937


Ратуша в Бучачі. За кадром залишився памятник Т.Шевченку, який вліпили поруч невідомо з якої радості (

Прикріплене зображення (Клікнути для збільшення)
Прикріплене зображення
Email Poster
Top
JeD
Дата 08 Жовтня 2007, 22:27
Quote Post


Постійний учасник
***

Звідки: невідомо
Повідомлень: 937


Бучач. Церква

Прикріплене зображення (Клікнути для збільшення)
Прикріплене зображення
Email Poster
Top
JeD
Дата 08 Жовтня 2007, 22:28
Quote Post


Постійний учасник
***

Звідки: невідомо
Повідомлень: 937


Комплекс монастиря Василіан в Бучачі

Прикріплене зображення
Прикріплене зображення
Email Poster
Top
JeD
Дата 08 Жовтня 2007, 22:30
Quote Post


Постійний учасник
***

Звідки: невідомо
Повідомлень: 937


Джерело на одній із вулиць пороуч з замком.

Прикріплене зображення (Клікнути для збільшення)
Прикріплене зображення
Email Poster
Top
JeD
Дата 08 Жовтня 2007, 22:32
Quote Post


Постійний учасник
***

Звідки: невідомо
Повідомлень: 937


Фрагмент башти

Прикріплене зображення (Клікнути для збільшення)
Прикріплене зображення
Email Poster
Top
0 Користувачів читають цю тему (0 Гостей і 0 Анонімних Користувачів)
0 Учасників:

Topic Options Сторінки: (2) [1] 2  Reply to this topicStart new topic