Ūֲ | Ҳ | | |




 Cannondale

: (2) 1 [2]  ( ) Reply to this topicStart new topicStart Poll

> 300 сотка ! Відгуки !, Фотозвіт
trum v
12 2016, 19:32
Quote Post





:
: 20


Top
OLGINYA
17 2016, 6:13
Quote Post





:
: 5


Ідея
Проїхати 300 в рідному Рівному – ця ідея почала докучати моїм думкам на Одеській 200-ці. Тоді дехто з одеситів, під вареники на КП, тепло згадував древню рівненську бруківку і красивий маршрут.
Це мій перший рік повноцінних бреветів, другий місяць катання на шосері після декількох років на МТБ. Навики ще недостатньо окріпли для складної дороги з ямами на одеській 300. Після падіння тоді зійшла. На наступний день вже зі швами на підборідді моніторила фейсбук, шукала інформацію по 300 в Рівному. Цікавили дороги, бо одеські канави стали для мене неабиякою ініціацією в рандоньєри… Відповідь по якості доріг надала мені сил для швидкого одужання. Поїхала одеську 400-ку: перші 150 км під зливою, а потім ще й ґрунтова частина була в болоті… Але на цей раз все вдалось, та й прекрасний схід сонця над морем в Затоці був найкращим подарунком. Після 400 солодкі мрії були вже в Рівному – місті, де пройшло моє дитинство і велика частина свідомого життя; місто, яке я обожнюю.
Старт
Взяли відгул на п’ятницю, щоб приїхати в Рівне раніше і виспатись перед маршрутом. Старт був раннім, але радувала можливість завершити бревет до заходу сонця. На старті наклеїла на раму видану мені наклейку маршруту і почала шукати знайомі обличчя.
Супровід колони по місту з поліцейськими був приємним і красивим доповненням. За Рівнем по об’їзній вчепилась за групу фаворитів. Споглядала ранкове пробудження природи, тумани, тіні від сонця в полях і цвітіння маків. Ноги якось самі крутили, бо хлопці добряче тягнули. Як тільки зійшли із траси Київ-Чоп, мене розтрусило на дещо розбитому асфальті і тепер із Ромою намагались наздогнати пілотон. Хоча відрив був всього якихось сотні метрів, це було неабияк важко – згодом кинули ці намагання і поїхали самі. По дорозі назбирали за собою групку. Коли вийшли на луцьку трасу, нас було четверо. Рома втомився їхати увесь час проти вітру – і наша швидкість впала до 24. Вирішила його змінити – і цифра на велокомпі одразу ж сягнула 28. Протрималась недовго, бо один із хлопців змінив вже мене. Міняючись і вдихаючи смолисте соснове повітря волинських лісів, в спокійному темпі доїхали до Луцьку. Тут, на КП1, нас підкормили бананами і вафельками, і можна було рушати далі.
Дубно-Тараканів-Дитиничі-Смига – це все місця мого дитинства, бо неподалік мешкали обидві мої бабусі, себто це рідні для мене місця. І мені важко пояснити , які приємні далекі спогади вони викликали. Там дійсно дуже красиво, навіть якщо оцінити об’єктивно, як одеситці, що звикла до просторів лиманів і степів. На цій частині рівненської 300 навкруги ліси і зелень. Їхати легко, бо багато кисню. Та ще й асфальт не переставав дивувати – ям майже немає і рівненько. В Дитиничах добрих кілометрів 5 з нами біг чорний пес. Не гавкав, просто біг поруч, тримаючи швидкість 30… Ось він – наш істинний вболівальник.
На КП3 побачила, що середня перевалила за 31. А обід (гречка, котлети, бульйон і чай) – смакота, яка швидко повернула бажання кататись. Спуск в Кременець. Маленькі, але гори… Кажуть, що саме тут починаються Альпи. Кременецькі гори переходять в Карпати , ті – в Татри, потім – вже Альпи. Мур Де Хай проїхали з насолодою. Були тільки здивовані, що він такий короткий, бо тільки почали отримувати улюблений гірський кайф. Далі - якісний асфальт. Втікаємо від дощових хмар, але нас одна накрила. Вирішили перечекати на критій зупинці, бо спроба їхати завершилась тим, що нас добряче кидало від вітру, а холодний дощ періщив по обличчі.
Сиділи, їли фініки і спостерігали, як відчайдушні хлопці продовжують крутити під дощем. Коли все закінчилось, рушили. Почались сюрпризи - асфальт дещо почав нагадувати одеський, хоча до нього йому було ще далеко. Велике спасибі волонтерам і організаторам за розмітку на асфальті… Дуже допомагало.
Тут – ґрунтова дорога. Пречудова. Дощ якраз підмочив пісок до потрібної консенстенції. Щасливі чомусь як діти, вкручуємо на новий підйом. Крутимо на місці, бо колеса пробуксовують… Але отримуємо задоволення від усього. Намагаємося все ж увесь час їхати. Далі ось вона – бруківка, але тільки клаптик. Потім після розбитого шматка дороги, де потрібно добряче крутити рулем, почалася ідеальна дорога до КП3.
На КП Рома видав:
- Шо, опять кормят??? Да сколько можно есть! Ну жор-тур какой-то!
Ну і взявся топтати пшеничну кашу (яку він зазвичай не їсть). shok.gif Каша тут була настільки смачною, що навіть Ромка зацінив, не дивлячись, що пшеничка у нас - табу. Курка теж була дуже доречною і смачнючою. Приєднуюсь до подяк повару. Ледве не забулась – лісовий чай теж супер. wink.gif
Відразу за КП Рома пробився. Міняємо камеру, але ненадовго. Через декілька км знову прокол. Втратили багато часу. Поки я виглядала Рому після другого проколу, дивлячись на горизонт, деякі рандоньєри намагались «підманути Галю, забрати з собою» mosking.gif . Звісно, не повелася і дочекалась напарника, медитуючи в траві і вивчаючи на карті залишок маршруту. Ще одна родзинка в дорозі – бруківка на спуску. До кінця її доїхати не змогла – повідбивало руки, бо тримала верхній хват. Потихеньку дочапала 10 м.
Рівне. Тепло зустріли, палко привітали, ситно накормили. Вдома… Щастя… Середня у нас вийшла 27,3, хоча і не було цілі тримати високу швидкість. Толік розповідав нам про Францію, про великі дистанції, розпалюючи апетит до бреветів ще більше...
Бревет 300 у Рівному проходить по чудовим місяцям і по якісній як для України дорозі. Організація, харчування на маршруті і настрій волонтерів – на висоті. Дякую всім, хто підтримував, відмічав, фотографував, ділився позитивом і складав компанію! Свято вдалося, і «жор-тур» теж rolleyes.gif
До зустрічі на дорозі!

OLGINYA - 17 2016, 6:17
Email Poster
Top
1 (1 0 )
0 :

Topic Options : (2) 1 [2]  Reply to this topicStart new topicStart Poll